Пароплав «росія» під керівництвом схибленого капітана вперто продовжує прямувати в обійми Посейдона.
Після всіх поневірянь останніх років, що випали на долю пасажирів приреченого лайнера за вини психічно хворого керманича та його команди, замість землі на горизонті навіть без бінокля вже добре видно полярну тваринку, що стрімко наближається.
Росію «зненацька» охопила «могилізація»… Українці швидко знайшли термін, який повністю відображає реалії того дійства, яке ввів своїм указом диктатор, намагаючись «гарматним м’ясом» заткнути дірки, які пробили ЗСУ у «непереможній та аналоговнєтній» армії злочинців. За відсутності реальної військової сили (бо не може бути справжньої сили у зграї мародерів та насильників), путін вирішив перевернути задом на перед вислів суворова і зробити хоч щось «числом», а не «вмінням».
Диктатор стовідсотково відірваний від реалій. У своєму бункері він отримує тільки ту інформацію, якою «кормлять» його власні «ближники». По суті, путін практично не відрізняється від сласного російського людства, яке теж «сидить на голці брехні та дезінформації», втративши зв’язок з реальністю у своєму вигаданому примарному світі. Побачивши на власні очі реальний стан зібраного «по сусєкам» «війська», головнокомандувач при розумі повинен був би вже або стрелити собі у скроню, або розбігшись вдаритись головою у бетонну стінку свого сховища. Хоча застрелитися в нього навряд чи вийде. Психічно хворим заборонено мати при собі зброю. Або, якщо мати, то лише таку, якою зараз споряджають «жертовних бовдурів» на збірних пунктах – навскрізь проржавілих «калашах» Бог зна якого року виготовлення. А з такої «зброї» навіть застрелитися неможливо.
Стадо приречених п’яних злиднів, яке з прокльонами у бік влади отримує такі необхідні та «скрепні» чорні поліетиленові мішки викликає відразу. «Херої» під дулами конвоїрів прямують до пекла за примхи людини, яка вже знищила або розікрала практично все на власній батьківщині. Хоча «батьківщини» у путіна ніколи не було. Як не було справжніх батьків. Бо такого виродка не могли викормити та виростити «справжні батьки».
Було б насправді смішно спостерігати за цією «могилізацією», якби «нове гарматне м’ясо» нічого не коштувало Україні та нашим Захисникам. Але це війна. І тисячі п’яних орків, які безумовно безславно та швидко загинуть на фронті, все ж таки принесуть і нашим бійцям втрати. Без цього ніяк не обійдеться, на жаль. Це для путіна життя людей нічого не варте. Ми – інші. Ми – люди.
Дуже б хотілося, щоб більша частина цих «вояків» розбіглася по дорозі, інша – «згоріла» від оковитої під пісні газманова, а ті, хто залишився, самі «вперті» та «патріотичні», були знищені на першому ж пункті збору влучними залпами наших Химер. Ще на власній «расєйській» землі, щоб не бруднити нашу, вже й так багатостраждальну, українську землю.
А ще б хотілося як най скоріше побачити весь приречений «пароплав» росії на дні, серед водоростей та крабів, які доїдають «довічного капітана».
І ритуальні нафтові плями на поверхні історії…
