Росія дуже вправно сама собі риє яму, намагаючись будь-якими засобами роздмухати в Україні полум’я сепаратизму. Анексія Криму, окупація Донбасу, початок війни 2022 року проходили під пропагандистськими гаслами «надання можливості місцевому населенню на самовизначення». «Асвабадітєлі» забули, що сама «расєя» має колосальне об’єктивне історичне, геополітичне та соціальне підґрунтя для постійного посилення етнонаціональної напруги, що є загрозою зростання регіоналізму і сепаратизму, що зрештою приведе до повного розпаду рф.
На росії проживає більш ніж 190 народів та корінних малих народів. 22 республіки росії мають власні атрибути державності, власні цілі та власний погляд на своє місце у «великій дружній сім’ї». Сконцентровані у своїй більшості на периферії «великої імперії», вони використовуються кремлем лише як донори ресурсів. Незважаючи на постійну пропаганду про «розвиток та підтримку віддалених регіонів», в реальності всі розмови закінчуються лише розмовами, а регіони все частіше замислюються над питання доцільності «життя у великій сім’ї дармоїдів та нахлібників» федерального центру.
Як заявив новосибірський губернатор Андрій Травніков, нещодавно оприлюднена «Стратегія розвитку Сибіру», підготовлена за дорученням путіна, виявилася напрочуд «дивною». Вона сконцентрована лише на підвищенні обсягів видобутку корисних копалин. І така ситуація характеризує «розвиток» практично всіх регіонів, віддалених від центру.
З початку 90-х років на росії поглиблюється криза загальнонаціональної російської ідентичності. Спроби кремля «винайти» якісь ідеологічні «скрепи», що об’єднають у «єдиному пориві» усі території, народи та національності величезної країни хоча й приносять владі певний результат та не дозволяють росії вже зараз розпастися на сотні князівств, але дуже далекі від стовідсоткового.
В Архангельській області реалізуються проекти «транскордонної північної ідентичності» (так зване «Поморство»), в Мурманській області – проект пансаамського руху («Саамська республіка»). Карелія, Комі, Марія Ел, Мордовія, Удмуртія, Ханти-Мансійський округ входять до ареалу панфіно-угризму («Фіно-угорський світ»).
З урахуванням поширення кризи економіки перелічених регіонів почастішали агресивні прояви сепаратизму: публічні «мовні» скандали, екологічні протести, які часто мають сепаратистський характер, а також спостерігається застосування сепаратистської риторики та символіки в рамках передвиборчої боротьби політичними акторами. Наприклад, прапори Уральської народної республіки були присутні на протестних акціях проти будівництва храму в Єкатеринбурзі навесні 2019 року.
Активно розвивається Сибірський регіональний сепаратизм, який ґрунтується на сибірських росіянах як особливої нації сибіряків, яка пригнічується федеральним центром та Європейською частиною РФ. Діють пантуранський і панісламський проекти, прояви яких поки що стримуються ідеологією та примусовими заходами центральної влади.
Але…
Наратив кремля про «право самовизначення» населення окупованих Криму та Донбасу, спрямований на руйнацію української державності, бумерангом вдарив по «проблемним» з точки зору можливого сепаратизму регіонам всередині самої росії. «Як же так? Чому центр так нав’язливо «опікується» самовизначенням інших народів та націй, зовсім забувши про нас, «своїх»?!».
З початком нової масштабної воєнної агресії кремля проти України на росії зростає соціально-економічна та політична напруга, яка підвищує ймовірність революційної ситуації.
Політичні та бізнес-еліти у регіонах не консолідовані на вирішенні загальнонаціональних завдань, які у «виконанні» кремлівської пропаганди виглядають розпливчатими та примарними.
Послаблення федерального центру, до якого призвела невмотивована злочинна агресія проти України, може стати шансом для спроби регіональних еліт активізації процесів конфедералізму та сепаратизму з подальшим «самовизначенням» та відокремленням регіонів. Путінська влада має усі шанси втратити контроль над більшою частиною власної країни та залишитися (на короткий проміжок часу) «владою» лише маленької та нікому не потрібної московії.
Без ресурсу та без будь-яких перспектив.
А на одних лише «голих» фантазійних новоімперських мріях далеко не поїдеш…
