Рівно 32 роки тому, 12 червня 1990 року, I З’їзд народних депутатів РРФСР прийняв Декларацію про державний суверенітет РРФСР. Відповідно до документа в РРФСР визнавалася рівноправність політичних партій та громадських організацій, проголошувався принцип поділу влади, оголошувалося верховенство Конституції РРФСР і законів РРФСР на всій території РРФСР, визнавалася необхідність істотного розширення прав автономних республік, автономних областей та округів та таке інше.
Росія, як і інші колишні республіки Радянського Союзу, отримала можливість почати своє життя с самого початку і побудувати нові суверенні країни з урахуванням історичних уроків минулого, врахувати помилки «розвиненого» і не дуже соціалізму та правління «вождів», які, врешті-решт, знищили СРСР.
Перегляньте також:
- МНС росії видало трешові поради, як рятуватися від українських БПЛА: спати по черзі, спостерігати за тваринами
- РФ нарощує атаки “Шахедами” по Україні: експерт зробив невтішні висновки
Деяким республікам це вдалося. Процес реалізації надій та сподівань на краще життя був дуже важкий. Але, врешті-решт, українці, грузини, мешканці знов створених країн Балтії отримали реальну державну свободу та незалежність.
Деякі колишні республіки залишилися на «рівні» зруйнованого «совка». Деякі за 32 роки так і не змогли знайти свій шлях і продовжують «виписувати зиг-заги».
І лише росія практично з самого початку визначила себе спадкоємицею померлого СРСР, взявши від свого «попередника» все саме найгірше та найбрудніше, та змогла за 32 роки не лише «наздогнати», а й стрімко «випередити совок» у злочинах влади, агресивній політиці, відсутності будь-яких прав та свобод громадян та тотальній пропагандистській брехні.
За часів Єльцина росія ще мала шанси на вибір іншого, по-справжньому демократичного, шляху розвитку. Вона жадала «змін» і ще могла мати майбутнє. Будь-які надії на «Зміни», про які так натхненно співав Віктор Цой, були зруйновані на зламі тисячоліть, коли до влади в кремлі прийшов володимир путін. Людина, яка розпочала кінцевий етап гріхопадіння тисячолітньої росії.
Що може «святкувати» 12 червня сучасна путінська росія, яка за 22 роки правління диктатора перетворилася на світового вигнанця в усіх своїх проявах? Чи варто називати «святом» день невиправданих надій та втрачених перспектив? І чи має моральне право хоч щось святкувати країна, яка стала особистим ворогом всіх порядних та мислячих людей на планеті?
Чи була росія у своїй багатовіковій історії справді потужною державою? Відповідь на це питання залишимо професійним історикам, бажано, об’єктивним та неупередженим. Потужність та могутність сучасної путінської росії вимірюється лише кількістю пропагандистських «скрепних» байок, які з успіхом розвінчує Україна, перетворюючи на добрива «непереможних руських вітязів», що мали необережність виповзти з лігва та, на догоду своєму схибленому керманичу, вторгнутися на територію Вільної Країни.
Війна, розв’язана путінською владою проти України стала останнім цвяхом у домовину путінської росії. Кривава агресія кремля 2022 року ознаменувала собою кінець тривалого періоду після розвалу СРСР, протягом якого вважалося можливим ще хоч якось змінити на краще соціальні, культурні та політичні настрої, що складалися у росії століттями. Усій Світовій спільноті стало очевидно, що путінська імперія трансформуватися в цивілізовану державу ніколи не зможе. Ніколи! Путін у домовині злочинної війни поховав останню надію росіян на будь-яке покращення. Остаточно поховав саму росію…
Навряд чи поздоровлення, які на «день росії» отримав путін від диктатора Лукашенка та Кім Чен Ина, президентів Туркменістану та фейкових ЛНР/ДНР зможуть підняти настрій країні, що стрімко і незворотно падає у прірву.
Істеричні «святкування», які сьогодні проходять по всій багатостраждальній псевдоімперії, більш за все нагадують тризну, як завершальну частину поховального обряду, яка здавен складалася із жертвопринесення, військових ігор та бенкету на честь померлого. Величезну тризну – бо померла ціла країна, яку вже ніхто навіть не намагається «зрозуміти розумом» і яку українці, яких помираюча імперія так і не змогла зробити «жертвопринесенням», зараз дуже впевнено «вимірюють останнім аршином».
Українці теж долучилися до останнього російського «святкування», знищивши чергову порцію «билинних богатирів» та «вшанувавши пам’ять» померлої для оточуючого світу країни. Біля мертвого російського посольства у Києві сьогодні пройшла акція-«тризна», яку організували активісти Громадського Об’єднання «Агенція Розвитку Демократії та Інформаційних Свобод».
Все по-справжньому… Вінок, промови, «побажання»… Все те, на що тільки й заслуговує країна-злочинець на чолі зі своїм схибленим президентом.
Росія таки отримала «зміни». Не ті, правда, на які розраховував та до яких закликав Віктор Цой та яких колись «вимагали їхні серця». Але кожен отримує лише те, чого заслуговує.
Путінській росії вдалося перетворити свято на власну поминальну тризну…
