Це птах родини голубових(Columbidae) – з припутнів, його ще називають вяхир, або витютень. Власне припутень відрізняється від останнього розмірами, хоч на латині їх види пишуться чомусь однаково – Columba palumbus.
Припутень має найбільшу вагу до 700г, а витютень – до 2 кг. Цих птахів ще називають лісовими голубами. Витютень навіть був обʼєктом полювання, він значно більший за куріпку. Забарвлення лісових голубів відповідає народному – «сизокрилий». Лапки і загострений дзьоб – червоні; черевце червонувато-блакитне; грудка може бути як червоною, так і бордовою; спинка сіро-блакитна; хвіст темно-сірий з темною окантовкою. Розмах крил витютня – понад пів метра. На шиї два відмітних ознаки – білі цятки, які є тільки у дорослих голубів, у молодняка вони відсутні. Дуже примітний спів вяхиря. У лісі голуба помітити складно, але його завжди видає особливий спів, трохи відмінний від воркування інших диких його родичів, щось на подобі: «вхкру-вкууу-ку-куку, яке лунає з гілок дерев.
Перегляньте також:
- Збережімо наших дітей у час війни. До Міжнародного дня захисту дітей 1 червня
- В чому полягає гідність людини?
Саме той незвичний голубам спів, але надто подібний і привернув увагу автора цих рядків. Та перед тим ще була одне звукове попередження. Неподалік в парку раптово та неочікувано роздався гучно такий звук, ніби то курка чи півень, а то й гусак тріпають, бʼють крильми. Дійсно – де ж у парку можуть взятись кури чи гуси? Проте це спрацювало – мимоволі пригнув голову та дригнув. А ще, коли пара цих птахів пролетіла над головою, то відразу нагадалась нинішня проклята всіма війна з москалями, такий був звук. Проте потім сизокрилі всілись на гілля верби так за 1,5 – 2 м один від одного і зачали між собою про щось(напевно все таки про кохання та діток своїх) гомоніти. Цікавість побудила тишком до них підкрастись та сфотографувати. Але самка, яка мала трохи більші розміри, сполохалась та полетіла собі. А самець чи то зі сміливості, а чи з цікавості почав з висока розглядати двоногу істоту, підпустив так на метри три. Сфотографовані особини мали на око більше 1 кг.
Вдома анумо швидко до інтернету вивчати цих птахів. Та того було мало і зателефонував до одного мисливця. Ось, що він розповів про цих чудо-птахів: « Так, ці птахи раніше жили переважно в лісах, але нині їх можна побачити в парках, скверах міст, на околицях сіл, в дібровах та гаях. Деякий час на витютнів було заборонено полювання і, дякувати Богу, вони розмножилися дуже, бо не мали та й не мають ворогів, конкурентів і природній відбір зробив свою справу якісно. До того ж у населених пунктах для них є більше харчів, тому вони й оселяються тепер у парках, де добрі люди їх підгодовують часто. Ці лісові голуби нагадують лебедів, бо гніздяться лише на постійному місці з року в рік. Їдять дикі голуби переважно рослинну їжу, уникаючи гусениць і усіляких личинок. Іноді вони зовсім не проти поласувати сільськогосподарськими культурами, зграями злітаючись на поля гірчиці, бобових, конюшини, зернових. Ті голуби, що живуть поблизу міст, не бояться людей і ніколи не відмовляються від хліба та інших продуктів. У вирій відлітають в кінці серпня великими зграями – до декілька тисяч, раніше якраз в серпні на них було полювання. Проте потрібно подякувати й мисливцям, які мимоволі(більшість з них) посприяли розмноженню популяції птахів: через незначну масу тіла птахів просто не полювали».
Що ще цікаво: у самому Тернополі ці птахи є в парку Шевченка, у гідропарку «Топільче», напевно й в інших парках та скверах, але у двох перших – стовідсотково.
Тож, добрі та небайдужі люди, бережімо цих гарних птахів і якщо поблизу від ваших садиби, городу чи дачі з’явились гнізда будь-яких лісових голубів, підтримайте популяцію птахів – підгодовуйте їх хлібними крихтами, зерном злакових, насінням соняшнику, вони будуть вам дуже вдячні!
Фото: Віктор Аверків
Фото: Віктор Аверків
Фото: Віктор Аверків
