Олена все життя мріяла стати лікарем. Звичайна дівчина з села Осники, що в Лановецькій громаді на Тернопільщині, зараз робить надзвичайні речі. Вона приклала усіх зусиль, аби стати компетентним спеціалістом з обраної професії. Нині несе службу в 110-ій окремій механізованій бригаді, надає медичну допомогу українським захисникам у складних умовах.
Закінчивши Кременецьке медичне училище ім. Арсена Річинського, пропрацювала у відділеннях травматології, інфекційному та хірургії центральної районної лікарні 5 років. Там Олена здобула необхідного досвіду. У 2008 році обставини змусили її покинути Україну та виїхати до іншої держави, – історію нашої землячки розповіли на сторінці 110 окремої механізованої бригади у Фейсбуці. – З початком війни Олена не змогла спостерігати осторонь, як на її Батьківщину напали і роздирають на шматки її територію, як вбивають мирних жителів та нищать досягнення нації. Поспіхом зібравши речі, Олена повернулася в Україну. Діставшись польського кордону, змушена була пішки добиратись майже до Львова. Попутним транспортом дісталась до рідної домівки. Водії дивувались, як тендітна дівчина, поки величезні колони людей евакуювались за кордон, наполегливо прямувала до Лановецького військкомату добровольцем. Вона знала, що її навички допоможуть воїнам виживати у складних умовах, пише Галас.
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
Так Олена потрапила у медичну роту 110-ої окремої механізованої бригади. В її обов’язки входить евакуація поранених з поля бою, надання першої медичної допомоги та підтримка життєдіяльності воїнів до моменту їх передачі у підрозділ. Її робота є складною та небезпечною, бо усі шляхи підходу і відходу обстрілюються ворогом. Розповідає, що медичне авто обстрілювали з ворожої артилерії уже тричі, а снаряди падали за 50-100 м. Одного разу підступні вороги освітили місцевість вночі, а засікши їх автомобіль, почали вести вогонь. Першою реакцією, як згадує, був страх та бажання впасти на землю і перечекати небезпеку. Забила два коліна. Та через долі секунди здійнялася на ноги і кинулася рятувати поранених. Перекладала з одного автомобіля в інший. Воїну, який отримав поранення, якому зараз гірше ніж їй, не варто бачити страх в очах тої, що бореться за його життя. У підрозділі такого хороброго медичного воїна, який врятував УСІХ своїх евакуйованих бійців, ніжно називають Оленкою. Скромна та ввічлива, впевнена, що успіх рятувальних операцій залежить від злагодженої комунікації та вправної роботи усього медичного підрозділу.
