Таке пророцтво зробила нині покійна поетеса та композиторша з Теребовлі, що на Тернопіллі , Олександра Розвадовська (06.01.1955-13.01.2021р.р.) створеною піснею «Моїй Батьківщині».
Донька Лесі – викладач Теребовлянської мистецької школи і концертмейстер Теребовлянського коледжу культури і мистецтв Лідія Плотнікова розповіла: «Пісня була створена мамою в часи, коли запеклі військові бої почали точитися ще на сході України в 2014 році. Нажаль, слова твору стали пророчими для всієї нашої країни. Даний твір мама мала честь виконати на Всеукраїнському фестивалі авторської пісні та співаної поезії «Оберіг», який проходив 7-9 листопада 2019 року в місті Луцьк».
Перегляньте також:
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
- YAKTAK виступить у Тернополі з додатковим концертом
Акомпанувала автору пісні – Лідія Плотнікова.
З Небес, Лесю, ти бачиш, що нині робиться у нас на Україні… Вся Україна плаче, багато міст і сіл зруйновані тими нелюдами з московської орди, вони хотіли знищити нашу націю, мову, все українське, як намагались те робити вже декілька століть. Скотиняки воюють переважно з мирним населенням, вбивають всіх підряд, не розбираючи віку і статі, мордують та ґвалтують полонених – жінок, чоловіків, дітей, навіть немовлят. Але наші доблесні Збройні Сили дають гідну відсіч переважаючим силам окупанта, піднялася вся Україна від малого до старого. І як ти пишеш, Лесю, ми переможемо без всякого сумніву! І твоя, наша, Батьківщина буде Вільною та Незалежною, перестануть вити сирени, люди сміятимуться та радітимуть сонечку, квітам, будуть слухати лише приємне гудіння бджіл-трудівниць під час їх збору меду, біля хат знову зацвіте калина, защебечуть соловейки, і жито жовте буде дозрівати під синім небом України!
А твої пісні та вірші, Лесю, українці ніколи не забудуть, вони, як і раніше, будуть багатьом з нас дороговказом у житті!
Вірш, на слова якого композиторша поклала музику:
Моїй Батьківщині
Я люблю повертатись додому
Із чужих і далеких доріг,
Із плечей своїх струшую втому
Та ступаю на рідний поріг…
А в полях – і волошки, і маки,
І кивне мені соняшник вслід!
А в лісах наших водяться мавки…
І цілую, як скарб, перший сніг…
Замість посмішки рідного брата
Ми побачили вовчий оскал!
Не хотіли за зброю ми братись,
Та нас змусив підступний москаль!
І заплакали верби й берізки,
Почорніли з біди матері…
І з’явились нові обеліски –
В бій пішли молоді і старі!
Та одного прекрасного ранку
Біль та смуток підуть назавжди!
І веселка вдягне вишиванку –
Лиш борися, молися та жди!
Задзвенить, як кришталь, сміх дитячий!
Відвоюєм Луганськ, Крим, Донбас!
Ще не вмер і не вмре дух козачий
І ніхто не здолає вже нас!
Найдорожча моя Батьківщино!
Ти, як матір, – велична й свята!
І за щастя твоє діти гинуть,
Бо свобода – то НАША МЕТА!
Незвитяжна моя Україно!
Патріоти – калиновий цвіт!
Ти повір – будеш ВІЛЬНА й ЄДИНА!
Найславніша на весь білий світ!
На фото: Олександра з донькою Лідою, а також вони разом з представниками журі конкурсу – Сергієм Лазо, братами Капрановими(були в Теребовлі та представляли свої книги у травні 2017р.), Валерієм Мареничем.
