На цьому тижні у Верховній Раді може відбутися голосування за проєкт Закону “Про право на самозахист та володіння цивільною вогнепальною зброєю”, що має встановити порядок обігу зброї.
Як ініціатор, хочу пояснити важливість його ухвалення.
Перегляньте також:
- Нетяжкий злoчин депутата: голова бюджетної комісії Тернопільщини взяв хабар від військового
- Колишній депутат Тернопільської облради визнав себе винним і зробив значний внесок для ЗСУ
Навіщо Закон про зброю?
Найперше закон потрібен, бо в державі має бути порядок в обігу зброї. Один для всіх. Бо те, що існує зараз, важко назвати порядком.
Порядок потрібен законослухняним громадянам, щоб реалізувати право на захист за допомогою зброї самозахисту, а не лише для спорту і полювання. Бо злочинцям для отримання зброї жоден порядок не потрібен. Нерозумно вчиняти злочини за допомогою зареєстрованої зброї.
Нині закон підміняється наказом МВС № 622, прийнятим ще 1998 року, яким затверджена інструкція про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї тощо.
Такий стан речей порушує наш Основний Закон – Конституцію, яка вимагає, щоб правовий режим власності на будь-що регулювався виключно законом.
Натомість, цивільний обіг зброї десятиліттями в ручному режимі управляється керівництвом МВС. А це величезний ринок, який значно збільшився з початком війни на сході України, коли люди почали більше купувати зброю і тренувати навички стрільби.
Ринок є, але належного обліку зброї та контролю не ведеться. Згадаймо численні публікації в ЗМІ про “обраних” людей з бізнесу, політики і навіть кримінального світу, яких міністри МВС та інших силових відомств незаконно нагороджували відомчою відзнакою “Вогнепальна зброя”, яка законом призначається лише для службовців силових структур.
Нещодавно міністр Денис Монастирський заявив про створення єдиного державного реєстру зброї. Це означає, що до цього часу належний облік зброї поліція не вела і не веде.
МВС вже декілька років не виконує судові рішення про розкриття реєстру власників нагородної зброї, які отримали її безкоштовно від держави.
На розгляді два законопроєкти. Яка відмінність?
Нині є два законопроєкти 5708 та 5708-1.
Перший підтримує МВС, інший зброярська спільнота. Тексти обох проєктів дуже схожі, бо є результатом кількарічної роботи представників зброярської спільноти, юристів та науковців. Проте, в них є ключові та світоглядні відмінності.
Проєкт 5708, що підтримує МВС не передбачає права доступу до зброї самозахисту, тоді як проєкт 5708-1 гарантує право на захист і можливість володіти зброєю самозахисту, після належного навчання.Натомість зброя самозахисту за основним законопроєктом залишиться доступна лише для “обраних” як нагорода.
Коротко кажучи, ключова відмінність між проєктами, це те, що проМВСівський 5708 – про легалізацію дозвільної системи МВС, тоді як альтернативний 5708-1 – про право і навчання та деякі обмеження монополії МВС.
Зрозуміло, що в МВС має величезне лобі у Верховній Раді, однак за зброю самозахисту виступили міністр оборони і фактично все військове керівництво.
Про страхи МВС
Чому ж МВС так боїться зброї самозахисту? Адже, багато країн Європи, і, що важливо, члени-НАТО і сусіди РФ, гарантують своїм громадянам право доступу до зброї самозахисту. Але такого права не мають громадяни РФ і Білорусі.
Думаю, керівництво МВС має два страхи.
Перший страх, пов’язаний із тим, що коли громадяни зможуть за ринковою ціною купити собі будь-який пістолет іноземного виробництва, то щезне існуючий ринок травматичних пістолетів, так званих гумострілів. А їх чимало розпродається разом із дозволами псевдо-журналістів.
І ціна на травмати не сильно відрізняється від нарізної короткоствольної зброї іноземного зразка (в середньому 25-35 тис.грн). Проте, так безконтрольно і масово роздавати дозволи на нарізну короткоствольну зброю мабуть не вийде.
Люди будуть платити 300-400$ за навчання, а не за дозвіл МВС.
Тому і страх втратити ринок, а ринок – це гроші.
Другий страх МВС, пов’язаний із власною корумпованістю. Тобто, керівництво МВС та поліції не вірять, що зможуть забезпечити дієвий контроль за тим, хто отримує дозвіл на короткоствольну зброю. Адже, знають як нині не важко отримати дозвіл на травмат чи будь-яку іншу зброю без реального проходження курсів підготовки.
Тому через власну неспроможність легше сказати, що законослухняні громадяни не готові до зброї самозахисту. І продовжувати контролювати ринок гумострілів.
Та попри страхи безвідповідальних чиновників, українці мають право на захист свого життя та здоров’я, а також захист інших від протиправних посягань. Саме на забезпечення цього основного природного права людини націлений проект закону 5708-1, який є більш об’ємним за змістом і дозволяє краще забезпечувати регулювання такої важливої сфери відносин.
Андрій Шараськін
Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об’єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція “Української правди” не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
