Мова йтиме про рідкісний випадок, який стався із Валентиною Савкою, вона нині навчається на третьому курсі Теребовлянського коледжу культури і мистецтв, а родом з села Постолівка, що за 16 км від Гусятина Чортківського району.
Читайте також
Перегляньте також:
- Тернопільський музей отримав експонати що нагадують про боротьбу кримськотатарського народу
- В’ячеслав Негода став на бік Тернопільського мистецького коледжу ім. Соломії Крушельницької
У Валиній родині ніхто й ніколи ні на чому не грав, вона й сама не знала, що стане музиканткою, ще й саксофоністкою. Проживала собі спокійно з молодшою сестрою та бабусею так, як батьки її знаходяться за кордоном на заробітках та навчалась в сільській школі. Одного разу після десятого класу якось батьки приїхали додому у відпустку та привезли саксофон. Мама Валі казала тоді, що нехай на ньому й ніхто не гратиме, все ж він такий красивий, що хай буде для прикраси в оселі. Отак Валя й закохалася в саксофон з першого погляду і вже нічого з тим не могла зробити та й не хотіла. А захотіла дуже раптово навчитись грати на цьому інструменті. Він манив, блищав, приваблював своїми витонченими формами, кнопками-клавішами та вигинами граціозними. І так з дня на день дівчина все більше і більше закохувалася в нього. Знайшлися в селі й музиканти, які допомогли розібратися в саксофоні, показати та роз’яснити в ньому, що там і до чого, як. А один порадив записатися до музичної школи в Гусятині. Валя послухалася й провчилася там майже рік. Вона дякує Богу, що їй в школі зустрівся добрий перший вчитель, це Михайло Боднар, який і порекомендував дівчину теперішньому Валиному викладачеві в Теребовлянському фаховому коледжі культури та мистецтв – Миколі Гончаруку, який голова циклової комісії «Народне інструментальне мистецтво»(Духові інструменти), викладач вищої категорії, викладач методист, викладач класу флейти, кларнета, саксофона. Ось, що він розповів про Валю та свого однокашника: «Одного разу я приїхав до Гусятинської музичної школи, як один із членів комісії, бо там наш четвертий курс захищав свою практику. Саме тоді Михайло Боднар розповів про свою здібну ученицю Валентину Савку. З того часу ми почали з нею спілкуватись і вона невдовзі вирішила вступити до нашого коледжу. А з Михайлом ми давні знайомі, адже разом навчались в Рівненському державному інституті культури, який закінчили в 1983 році. А починали ми з Валентиною з постановки правильного дихання, губ, це ж необхідно в першу чергу для кожного музиканта на саксофоні та й на інших духових інструментах. Нині у студентки є вагомі зрушення в технічному плані. Валентина буде навчатись чотири роки у відділі нашого коледжу «Народно-інструментальне мистецтво»(Духові інструменти) по спеціальності «Спеціальні духові інструменти». Кожного семестру вона вивчає по чотири нових твори та по 7-8 етюдів. В будь-якому навчанні важливе бажання учня. У Валі цього не бракує якраз, вона з цікавістю та наполегливістю вчиться всьому, вбирає все нове, мов губка. Таке відношення приємне й викладачеві, тоді набагато легше навчати. Якщо студентка й надалі буде добре займатись з теорії та практики, до речі, вона йде на червоний диплом, то буду їй рекомендувати далі поступати у вищий заклад – або в Одеську, або у Львівську академію, в крайності у Рівненський гуманітарний університет. Проте вибір вже за нею. До того ж Валя приймала участь у Всеукраїнських та Міжнародних музичних конкурсах».
Сьогодні у Валентини Савки вже є новий якісний та професійний інструмент Selmer Axos виробництва Франція( Selmer Paris), з ним вона продовжує вдосконалюватись та виступати.
Добрі слова було приємно почути й від теребовлянської громадської активістки, просвітянки та учасниці Теребовлянського Народного аматорського хору «Союзу українок» Надії Хоми: « Валентина Савка приймає участь в заходах нашої громади ось вже три роки і за той час ні разу нам не відмовила. Ми її знаємо як дуже культурну та ввічливу дівчину. Від неї на відстані йде якесь внутрішнє тепло, що проявляється в душевній щирості та доброті до ближніх. Не рахується з особистим вільним часом, а витрачає його на благо іншим. Можливо це і є одним із покликань цієї доброї людини – дарувати людям прекрасне. Від себе особисто та від громадськості нашого міста, краю висловлю Валі щирі слова подяки за її участь, за її доброту! Нехай твій талант, дівчино, розвивається все більше і більше з кожним роком!»
Ну, а що ж сама Валя? Вона ось як поділилася секретом свого захоплення: «Найкраще мені тоді, коли я граю на своєму інструменті. В той час біля серця стає тепло, підноситься настрій і просто хочеться літати! Я безмежно вдячна своїм батькам за подарунок! Знайте, рідні мої, фактично ви подарували мені друге життя, адже своє майбуття я не уявляю вже без саксофона. Я вас люблю! Ви в мене найкращі в світі!»
Що ж, напевно це точно в дівчини любов до музики, до її саксофона.
Нещодавно Валі виповнилося 19 років, тож нехай ця оповідь буде подарунком для неї на день народження.
(Фото і відео: Віктор Аверкієв)
