Здійснилася одна з мрій директора і художнього керівника Тернопільського обласного академічного театру актора і ляльки Івана Шелепа: незабаром (у листопаді) відбудеться прем’єра вистави «Мауглі» Редьярда Кіплінга мовою жестів. Це інклюзивний проєкт для дітей із вадами слуху. Напередодні у театрі відбулася прес-конференція у якій взяли участь ті, хто безпосередньо причетний до створення незвичного показу. А ще журналісти мали щасливу нагоду побачити невеличку мізансцену із майбутнього шедевру.
Читайте також
Перегляньте також:
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
- YAKTAK виступить у Тернополі з додатковим концертом
Серед присутніх режисер-постановник Ніко Лапунов (Полтавський театр ляльок). Тернопільським глядачам вже відомий за ексцентричною комедією «А хай то качка копне»:
- Насправді це дуже велика і копітка праця. Написати сценарій – ще не все: редагування, опрацювання його у процесі робочих моментів під час репетицій… До слова, тернопільські актори за короткий час настільки занурились у процес вивчення жестової мови, що дуже здивували всіх позитивним результатом. Ляльки увесь час «розмовляють» жестовою мовою. Особливість вистави у тому, що вона відбувається без сурдоперекладача, все відбувається тут і зараз.
Враженнями ділиться актор згаданого театру, він же керівник студії «Третій дзвінок»Дмитро Татарінов:
- Ви можете запитати, чи є необхідність переглядати виставу для тих, хто добре чує? Так, навіть необхідно. Лейтмотив вистави – ми всі рівні, ми всі однакові. Це вистава, яка всіх об’єднує.
Заслужений художник України Володимир Якубовський:
- Працювати з професіоналами завжди цікаво. Тут всі задіяні актори перебувають в динаміці, в пластиці. Жестовою мовою розмовляють не актори, а ляльки. Я вже у передчутті вдалої прем’єри.
Художник-постановник Оксана Федун:
- Складність була у створенні самих ляльок. Адже треба було придумати таку конструкцію ляльки, де б вона «ходила» відразу на чотирьох лапах. Тому варто віддати належне художнику-конструктору Андрію Абрамику, який втілював цей задум у бутафорському цехові. Особисто мені найскладніше було створювати образ пантери Багіри.
Допомагали акторам освоювати ази жестової мови перекладачі обласної організації «Українське товариство глухих».
(Фото авторки)
