Мова йтиме про один із заліщицьких парків та один теребовлянський парк. Порівнювати їх будемо один з одним, а не з якимось там Австрією, Італією чи Францією.
Почнемо із Заліщик. Заліщицькі парки, хоч і мають офіційні назви, але їх називають Верхній та Нижній. Нижній парк, або Старий парк, розташований на березі Дністра, був закладений одночасно із побудовою Палацу Бруніцьких, тут багато екзотичних та віковічних дерев, він є пам’яткою природи місцевого значення(рішення виконавчого комітету Тернопільської обласної ради від 20 грудня 1968 року № 870 «Про затвердження списків пам’яток природи, що беруться під охорону держави»). Верхній парк офіційно зветься – «Молодіжний».
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
Площа нижнього парку, або як його в народі звуть ще – парк Бруніцьких, 5,0 га. Входить до складу регіонального ландшафтного парку «Дністровський каньйон».
Заснований наприкінці XIX століття на лівому терасовому березі Дністра. Розміщений біля колишнього палацу, який побудований у 1832 р. для барона Бруніцького. Трохи історії парку, досить цікавої. На початку XX ст. за заслуги перед австрійським урядом полковник Турнау, який служив в австрійському генеральному штабі, отримав маєток у Заліщиках: з одного боку палац з красивим парком, а з другого — фільварок площею 2000 га (Заліщики — Добрівляни — Бедриківці).
Подальша історія палацу і парку тісно пов’язана з ім’ям дружини полковника Турнау — Стелли Турнау. Ця жінка була німецькою графинею з довгим титулом: Стелля де Турнау фон Добчиця з роду барона Вайман-Маєлкамп-Беккі. Саме вона доклала найбільше зусиль і праці до реорганізації парку та упорядкувала його за тодішніми європейськими стандартами.
За часів баронеси Турнау були спроби інтродукції дерев-екзотів з інших країн світу. Проте лише частина завезених сюди цінних дерев акліматизувалася і збереглася до наших днів. Хоча багато дерев і кущів було знищено під час війни 1914 р., а також 1941 р., водою під час повені, коли рівень води у Дністрі піднявся на 11 м.
З 1939 р., коли до основних територій України приєднали Західну Україну (в тому числі і м. Заліщики), маєток Турнау разом із парком передали будинку для відпочинку громадян. Тут зростає 64 види, форми, гібридів дерев, кущів, ліан, з них — 34 екзоти. Особливої уваги заслуговують: гінкго дволопатеве (діаметр 112 см, висота 26 м), 3 дерева бундука канадського (діаметр 79 см, висота 19-20 м), дуби: звичайний (діаметр 164 см, висота 26 м), північний (діаметр 105 см, висота 22 м), гіркокаштан звичайний (діаметр 101 см, висота 15-16 м), тополя дельтоподібна (діаметр 100 см, висота 25 м), софора японська форма плакуча (діаметр 64 см, висота 8 м), керія японська, бархат амурський, гледичія звичай, форма безколючкова та інші.
Заліщицький парк — один зі старовинних парків Тернопільської області, де зростає близько 20 видів дерев-старожилів. У парку виконуються роботи з покращення його естетичного вигляду. Нещодавно підсаджено декоративні кущі:
таволга середня, вейгела рожева, жимолость татарська, форзиція європейська та інші.
На території парку побудований літній кінотеатр, спортивні майданчики. Систематично здійснюються роботи з поліпшення його санітарного стану і видового складу.
Тепер парк потребує дбайливого догляду, з метою збереження віковічних дерев, які мають наукову і народногосподарську цінність. Лише одне є неприглядне в парку – будинок барона Бруніцького не реставрований досі, хоч раніше в ньому, як кажуть люди, був будинок відпочинку та лікарня.
А зараз подивимося на теребовлянський міський парк «Молодіжний», що понад рікою Гнізна. Відразу скажемо, що такої давньої історії парк немає, він посаджений десь в кінці 60-х років минулого століття і на жаль точніше ніхто не знає. Нині ще живе багато людей, які садили той парк, але міській владі байдуже з’ясувати точну дату його створення і так вже більше 50 років. Площа парку дещо менша від заліщицького(точна цифра також невідома і можливо площу ніхто і ніколи не міряв). Минулою міською владою за 10 років її правління дещо в парку було зроблено, але якось фрагментарно, мозаїчно безладно. Так вкладено декілька десятків метрів в’їзної дороги, поставлено таблицю перед входом в парк про його план, також два короткі відрізки доріг до ресторану та вверх до альтанок двох, неподалік зроблено сучасний спортмайданчик зі штучним покриттям(де огорожа вже пошкоджена). Встановлені ліхтарі нічного освітлення. Гарно облаштований майданчик для ігор та відпочинку «Над Гнізною». Понад рікою стоїть обеліск Небесній Сотні. Ще під натиском мам обладнаний дитячий ігровий майданчик, але не з м’яким, а з твердим покриттям і діти б’ють собі коліна та лікті далі. Почали створювати вело доріжки, декілька невеличких ділянок парку навіть спланували гарно та засіяли травою. Обабіч доріжок, біля альтанок та в них встановлені лавки, поруч – металічні смітники. Все! «Зе конєц», як жартома кажуть. Але ж тут не до жартів. За пів століття парк так і не докінчили, хоч за цей час можна було з нього зробити «лялю», європейський затишний куточок. А дерева виросли на всю потужність, старіють, їх спилюють деколи, інколи вони і самі падають, слава Богу не на голови відпочиваючих.
Самий головний негаразд в парку – це центральний його майдан, де проходять різні свята та забави міські. Тут збирається маса людей і, коли вони ведуть танки, то пилюка над ними стоїть стовпом, а в дощ робляться великі калабані. Одна представниця минулої влади «переконливо» обіцяла, що майдан вкладуть бруківкою в найкоротші терміни. Тепер вона у владі іншого міста напевно знову обіцяє вже іншим людям щось. Більше 80% території парку так і не спланована, всюди горби, ями, не викорчовані пеньки, молода паросль дерев від самонавіювання. Велосипедні доріжки поросли між бруківкою травою, а дерев’яні дахи альтанок розсохлися та місцями прогнили і вже ні від чого не захищають.
Зрозуміло, що невелика кількість працівників комунального підприємства Теребовлянської ОТГ не в змозі нічого вдіяти, адже вони ще є на 27 сіл ОТГ. Крім того, діло ще й в коштах, яких катастрофічно не хватає. Тут виникає запитання до влади Теребовлянської ОТГ: невже пора не прийшла зробити реструктуризацію того комунального підприємства? Можна було б створити відділи КП ОТГ в кожному селі та надати їм самостійності, в тому числі й у фінансуванні чи й самофінансуванні. І це не фантастика, а реальна конструктивна рекомендація, над якою слід подумати добряче, мудро і здійснити її, впровадити в життя.
Ну, а два описані парки стоять кожен сам по собі та чекають, щоб їх облагородили добрі люди.
Слід зазначити на закінчення таке: заліщицькому парку «легше», бо він належить до «Дністровського каньйону» і тому там фінанси не «співають романси» в такій мірі, як у Теребовлі. Все ж теребовлянам потрібно брати приклад з кращого, а не з гіршого та не опускати руки й не скаржитись постійно на відсутність присутності коштів, а думати, думати, шукати нові можливості для вирішення здавалося б невирішуваних питань. А ще більше опиратись на громаду, на всіх її представників.
(Фото автора)
Фото з мережі Інтернет
Фото з мережі Інтернет
Фото з мережі Інтернет
Фото з мережі Інтернет
Фото з мережі Інтернет
Читачам пропонуємо розглянути по 30 фото з двох парків.
Посилання на фотоальбом про заліщицький парк: https://www.facebook.com/media/set/?vanity=viktor.averkiev&set=a.4525754387474793
Посилання на фотоальбом про теребовлянський парк: https://www.facebook.com/media/set/?vanity=viktor.averkiev&set=a.4525768117473420
