П’ять років поспіль на Кременеччині, о цій літній порі, діє просвітянський табір «Лісова школа на Вірлі». І це диво! Бо ж незвичність згаданої школи зрозуміла – вона у лісі. Чудовий шанс для дітлахів «злитися» з природою, зануритися у її багаті скарби. Засновниця цікавого проєкту голова Кременецького районного об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім.Т. Шевченка Лілія Адамівна Следзінська.
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
Фото з мережі Інтернет
Фото з мережі Інтернет
Фото з мережі Інтернет
Фото з мережі Інтернет
Перебування у лісовій школі завжди насичене цікавими заняттями, наповнене позитивними емоціями. Діти з Кременця, Дунаєва, Савчиць, Кімнати, Великих Бережець мають чудових старших наставників: Юлія Янчук, Петро Жовтовський, Ігор Іщук, Неоніла Крем’янчанка, Наталка Капінос, Тамара Чернова. У кожного з них своє завдання і прагнення передати юним просвітянам набуті знання: це і вивчення лікарських рослин краю, різні творчі заняття, майстер-класи з виготовлення виробів із глини, вивчення традиційних народних танців, стрільба з лука, розважальні та спортивні ігри, плавання в ставку, відпочинок на волейбольному майданчику, спів пісень біля вечірньої ватри. Запам’яталась всім екскурсія і вшанування пам’яті біля місця спочинку загиблих братів-воїнів УПА– Мислінських. А ще – слухання оповідань авторки книги «Рабів до раю не пускають», членкині НСПУ Неоніли Крем’янчанки. Цього разу із майбутньої книги про українських воїнів захисників.
Фото з мережі Інтернет
Фото з мережі Інтернет
Фото з мережі Інтернет
Фото з мережі Інтернет
Фото з мережі Інтернет
До слова. Цьогоріч започатковано Всеукраїнський конкурс етноблогерів у межах відзнаки імені героя Небесної сотні Олександра Капіноса. Популяризувати тему вивчення і збереження культурної спадщини українського народу – живих давніх традицій, звичаїв, обрядів, ремесел, народних танців та пісень, гри на народних інструментах. Те, про що так мріяв, світлої пам’яті, Олександр Капінос.
