Є на Тернопіллі дивовижне село Серединки, обрамлене з усіх боків розкішною природою. Це материзна українського поета (світлої пам’яті) Степана Алича (Мокрія). Живе тут його однокласник Роман Колоденний, у минулому вчитель історії. Людина енциклопедичних знань. Невгамовний чоловік. Завдяки добродіям Сергієві та Надії Чорномазам, вихідцям із цього села, цьогоріч вийшла друком його фундаментальна праця про село «Дещо із спогадів Романа Колоденного».
У передмові до книги сільський парох о. Петро Глібчук, який благословляв до друку цю книжку, наголосив, що «Життя та жертовна праця таких вчителів є для нас духовним скарбом, добрим прикладом для наслідування та виховання майбутнього покоління». Мене вразив відгук бібліотекарки Марії Колоденної у «Слові про односельця»: «Роман Колоденний – найактивніший і найсумлінніший читач. Його улюблена пора року для читання – зима. Це тоді, коли у хаті напалено, заварюється ароматний духмяний чай, а навкруги – стоси книг та газет. За одне відвідування бібліотеки цей сивочолий чоловік набирає до двадцяти книг. А коли приходить згодом, обов’язково робить аналіз прочитаного: цікаво переповідає, вдумливо аналізує, просто рекомендує ту чи іншу книгу. Свої знання щиро доносить людям, слугуючи різного роду промовами. Адже дуже часто бере участь у святкових сільських заходах, концертах, урочистостях».
Перегляньте також:
- Тернопільський музей отримав експонати що нагадують про боротьбу кримськотатарського народу
- В’ячеслав Негода став на бік Тернопільського мистецького коледжу ім. Соломії Крушельницької
У цій книзі Роман Стахович ретельно досліджує свій родовід по лінії батька та матері «Родовід Колоденних і Пшибишів». Це дуже копітке і виважене дослідження, буквально «покрокове». Коли я знайомилась із текстом, де йшлося про рідних братів і сестер його рідного діда Михайла, то дуже здивувалась інформації про одного з них – Йосифа, який поїхав на роботу до Аргентини. «Йосиф активно листувався з родиною, а згодом зв’язок обірвався, тому його доля для братів і сестер – невідома». Що викликало мій подив? У мого рідного діда (на Черкащині) було шестеро братів і сестер. Один з них – Василь, так само виїхав до Аргентини, листувався, потім листи перестали надходити. Доля так само невідома. Цікаво читати про долю інших – Мечислава та Йосифа, які під час війни та опісля працювали в Німеччині, потім Мечислав переїхав до Франції, де записався до Французького іноземного легіону. Згодом перебралися до США.
Роман Колоденний оприлюднив довжелезний «Список жителів, що народились у с. Серединки (1974-2020)». Станом на 15.09. 2020 року – 166 осіб. Окремий розділ «Державна реєстрація шлюбів жителів с. Серединки та померлі від 1977 року. Яскравим і пізнавальним доповненням видання стали світлини з архіву Романа Колоденного, о. Петра Глібчука, Василя та Павла Балюхів.
