Творчий репертуар дитячого театру «ТРІУМФ» ПК «Березіль» збагатився надзвичайно актуальною виставою, яку треба популяризувати не лише серед школярів, а й, в першу чергу – серед батьків. Останні мають достеменно знати, чим «дихають» їхні діти, адже не «ґаджетом єдиним живе людина». Чому найчастіше серед підлітків відбуваються такі негативні явища як суїцид, цькування, наркоманія. А як живеться тій дитині у якої мама зловживає алкоголізмом? А в когось тато загинув у Донецькому аеропорту… Як не почуватись чужим серед своїх? Зрештою, як навчитись бачити і відчувати «інакшість» окремих друзів із найближчого оточення? Як не розгубити у собі найкращі людські якості, а навпаки – допомогти їм «розцвісти» наповну, збагатити серце любов’ю, яка і є отим вселенським першоджерелом всепрощення, доброти, милосердя, співчуття. Ось це і є головний посил (посол) вистави «На межі». Режисерка-постановниця – талановита і креативна Ліана Онуфрійчук-Красовська.
Затамувавши подих, присутні у залі спостерігали за драматичними подіями на сцені: ймовірно, хтось згадував особисте, хтось співпереживав… Втім байдужих не було, це однозначно. Не забарилась і нагорода акторам старшої групи театру: щедрі і вдячні оплески, квіти і подарунки від представниць ГО «Асоціація жінок України «Дія» (Ольга Шахін).
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
Тим часом, пригадую попередні важливі вистави цієї студії, які тернополяни мали щасливу нагоду побачити в «Перемозі» раніше. Соціальна вистава «Поки б’ється серце». Діти так само наважилися зі сцени розповісти про свої зовсім не дитячі проблеми, яких сьогодні вистачає доволі. Адже проблемі батьків і дітей навіть не тисячу років, і не дві. Одвічний біль, який непідвладний часові: а сьогодні це непорозуміння в сім’ї, конфлікти та сутички у школі, безпритульність, підліткова наркоманія… Це далеко не всі проблеми сучасних дітей та підлітків, які висвітлено у виставі. Вона, до речі, так само, як і «На межі» – не має сюжетної лінії. І це добре. Радше за все нагадує мозаїку подій, вихоплених із життєвого потоку. Але кожна така мізансцена несе в собі концентрат емоцій, які нагадують кожному з нас про те, що в перше чергу треба реалізуватись на цій планеті не через матеріальний аспект, а Людиною з великої букви. Пробудити в собі всі найкращі людські якості, якими наділив нас Творець, жити згідно них – основне призначення на Землі. Незвично було чути заклик з дитячих вуст про те, що всіх треба любити, творити добро, допомагати одне одному. І поки в кожного з нас б’ється серце, доти житиме на Землі Любов.
А ще пам’ятаю у виконанні цього колективу Хресну дорогу ненародженої дитини «Безмовний крик». Юним акторам із «Тріумфу» є про що сказати довколишньому світові: хочеш змінити світ, змінись спочатку сам. Головне мистецьке кредо юних обдарувань. Тому дуже тішилась торік, коли переможцями міжнародного мистецького конкурсу стали саме юні актори тернопільського «ТРІУМФУ». Адже їхнє «Світло у віконці» так само, як і «На межі» – вчасна підказка усім нам, як залишатись у цьому світі САМИМ СОБОЮ, а не копіювати інших, часом – геть не найкращих. Акторам є про що сказати світові, тим більше, що поряд з ними талановита й обдарована керівниця і працелюбка, ідейна наставниця, режисерка Ліана Онуфрійчук-Красовська. Браво!
Фото: Валентина Семеняк
