9 травня у сільській бібліотеці Настасова, що на Тернопіллі, вдруге відбулося урочисте вручення обласної літературної премії імені Ярослава Павуляка. Настасів – родинне село відомого українського поета, члена двох творчих спілок: Національної спілки письменників України та Словаччини. Згідно Положення про Премію нею відзначаються автори – жителі Тернопільської області, які внесли вагомий внесок у популяризацію творчості відомого настасівчанина, поета, громадсько-політичного діяча, шістдесятника Ярослава Павуляка, автори поетичних збірок віком до тридцяти п’яти років. Також премією можуть нагороджуватися громадяни України з інших областей, чиї твори чи роботи присвячені дослідженню творчої спадщини поета.
Цьогорічною лавреаткою обласної літературної премії імені Ярослава Павуляка стала членкиня НСПУ, літературознавиця, краєзнавиця Марія Назар за книжки «Вивчення творчості Ярослава Павуляка в школі» та «Кольористика лірики Ярослава Павуляка» (номінація «Популяризація творчої спадщини поета»). У номінації за «Кращу збірку молодого поета» на цей раз нікого не відзначили. А першими лавреатами торік стали поетеси Наталя Близнюк («Печать Іоанна») та Ірина Табак («На відстані вій)». Вони набрали тоді однакову кількість балів. Диплом Марії Назар вручив ініціатор створення премії, «янгол-охоронець» творчості знаного поета і її активний популяризатор, голова конкурсної комісії, доктор мистецтвознавства, професор Олег Смоляк. Грошову премію – генеральний директор «Ліга підприємців Тернопільщини», уродженець села Настасів Михайло Гомівка. Присутніх та нову лавреатку привітали голова літературного об’єднання при Тернопільській обласній організації НСПУ Зіновій Кіпибіда, авторка цих слів, начальник відділу культури Великоберезовицької селищної ради Микола Злонкевич. Модерувала подію завідувачка бібліотеки Ольга Кураш. Поезію відомого настасівчанина декламував професор Олег Смоляк, письменниця Марія Назар. Авторські пісні на слова Ярослава Павуляка «З чужини до отчого порога», «Матері» виконав талановитий співак і композитор Ігор Гуцайлюк. А «Дивний сон» Григорія Семергія – Василь Кравець.
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
Того дня гості вшанували молитвою пам’ять про відомого поета – відвідали його могилу на сільському цвинтарі, де на сторінках символічної книги з граніту навічно закам’яніли віщі рядки Поета: «Лежить поет, а біля нього лягло усе його майно: крута, непройдена дорога і лебедине знамено». Побували на подвір’ї, де колись стояла хата і де він народився. А ще завітали до відреставрованого пам’ятника Тарасу Шевченкові. Ініціатором встановлення якого був у свій час студент Ярослав Павуляк і за що добряче поплатився: зазнав переслідувань від комуністичної влади.
«Я ще не весь, мене ще є доволі,
Але не тут – у наймах і брехні,
Де все одно, хоч у лахмітті болю,
Моя душа, мов квітка на коні…».
Це Ярослав Павуляк. Таким був епіграф ювілейного вечора. І цим все сказано.
Отже, Павуляківська поезія не просто на часі, вона необхідна сучасникам так, як потребує все живе сонця, а дозріла земля навесні – зерна. Краще, аніж сказала про свого тата донька Мар’яна, яка мешкає у Нью-Йорку, мабуть, й не скажеш: «Його геній як поета можна відчути у його віршах. Йому не потрібно піару, вся Правда – у його віршах. Його поезія ніколи не кане в Лету, і він завжди буде світитися в літературі багатобарвною веселкою».
Фото: Валентина Семеняк
