Надзвичайно цікавий випадок вдалося спостерігати Великоднього дня в Молодіжному парку Теребовлі, що на Тернопільщині.
Діло було так. Сівши на лавку, відпочивав, милувався більш як півстолітніми деревами, які ще в школярські часи і садив було. Плакучі верби понад рікою Гніза, що тече поруч, вже доволі розпустилися та приваблювали своїми блідо-зеленими косами понад водою. Інші дерева ще стояли голі, хоч бруньки набухли вщент і ось-ось вибухнуть зеленню. Кущі аличі цвіли без листя, на них роїлися в пошуках нектару маса бджілок-трудівниць, також без листя цвіли жовті форзиції. Ну, а під ногами зеленіли трави, запашні фіалки буяли вже в останній фазі свого цвіту, вигулькнули кульбаби жовтими сонечками серед дрібного білого цвіту грициків та бузкового цвіту кропиви глухої, де не де видно було й острівці штучно насаджених анемон лісових з білими зірчастими квіточками, з’явились й квіти барвінку. На клумбах червоніли тюльпани, цвіли жовті та білі нарциси. Приємно було це споглядати й до того ж птаство навкруги заливало своїм концертом, особливо старалися дрозди, а великі дикі й свійські голуби літали зграями, деякі парами, які перемовлялися своїми лагідними гулю-гулю. Ідилія суцільна!
Перегляньте також:
- Тернопільський музей отримав експонати що нагадують про боротьбу кримськотатарського народу
- В’ячеслав Негода став на бік Тернопільського мистецького коледжу ім. Соломії Крушельницької
Аж раптом збоку вилетіло щось прудке темно-руде й пострибало повз. Зрозуміло, захотілося сфотографувати ту вправну стрибаючу білочку. Де там! Не підпускала, відбіжить, обернеться, зиркне і знову навтьоки. Так намарно за нею зроблено було аж три чималі кола територією парку. Та як виявилося, не лише білці та людині кортіло попустувати. Бігаючи з білкою, ми опинились на протилежному боці парку, біля його центрального входу, де через дорогу вже були людські оселі. Ото звідти прибіг рУдий кіт та почав ганяти за білкою. А та відбіжить, стане, обернувшись на задніх ніжках, заскрегоче по своєму щось і ну далі навтьоки. Так тварини деякий час бігали зигзагами по землі та тут білка стрибнула на стовбур дерева й зупинилась на ньому десь на висоті півтора метра, міцно тримаючись гострими кігтями за кору. І знову обернула свою хитру мордочку до котика. Той і собі – плиг на стовбур, цілився на білку, але та миттєво відбігла по дереві вверх ще десь на метр і знову зупинилась та обернулась зазивно. Зрозуміло, мисливець-пустун за нею. Але білка перемістилась на інший бік стовбуру ще вище і знову виглядає і немов би сміється-кепкує з кота. Кіт і собі за нею, але він не таким був вправним. Так тварини деякий час по спіралі переміщувалися стовбуром дерева – білка ховалася, а котик шукав її, ніби в хованки-лапанки грали. Коли ж «солодка парочка» перемістилась значно вище середини стовбура дерева, то… Ага, котяра злякався висоти. Враз зупинився, поглянув вниз і почав з підібганим хвостиком поволі задкувати донизу. А білка стала на задні лапки високо на одній з гілок і залилася скреготом-реготом. Коли рУдий кіт опинився на землі, підійшовши до нього, мовив: «Ну, що, РУдьку, добре, що ти виявився боягузом, а білочка толерантною, а то б… Вона ж могла, граючись, так тебе шкрабнити пазурами та зубами-різцями, що ти б вмить кров’ю зійшов. О-н-н, поглянь які в неї гострі та довгі зубки, а кігті більші та гостріші за твої. Подібне довелось минулого року спостерігати під час риболовлі біля села Залав’є. Тоді котик грався із зайчиком і останній різцями гризонув кота по шиї, по самій сонній артерії. Бризнула фонтаном світло-червона крівця і кіт за 10 хвилин сконав…» РУдько слухав уважно, піднісши голову та крутячи хвостом, потім понурив свою вусаньку та похнюплено побрів до оселі…
Примітка: шкода, що не вдалося зняти на відео ті цікаві ігри звірят через закінчення зарядки в камері. Та і фото вийшли не досить якісними через рух звірят, проте вони достовірно засвідчують достовірність даного факту.
Віктор Аверкієв, фото автора
