Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду розглянула апеляційну скаргу захисника обвинуваченого Василя П. на вирок Гусятинського районного суду від 20 січня 2021 року.
Цим вироком Василя П. визнано винним за ч.4 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України і засуджено до 5 років позбавлення волі з позбавленням права 3 роки обіймати посади, пов’язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій і обов’язків, пов’язаних зі зберіганням та обліком грошових коштів та матеріальних цінностей. Не погодившись із рішенням місцевого суду, захисник обвинуваченого подав апеляційну скарг, в якій зазначив, що в його підзахисного не було наміру привласнювати кошти банку, оскільки він ніс за них повну матеріальну відповідальність. Також зауважив, що на день звільнення з роботи Василь П. не мав жодної заборгованості перед банком.
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
Зважаючи на це, просив виправдати його підзахисного за ч.1 ст. 366 КК та змінити правову кваліфікацію із ч.4 ст. 191 КК України на ст. 364-1 КК України і призначити мінімальне покарання. Від керівництва філії Тернопільського обласного управління банку N надійшло заперечення на подану апеляційну скаргу.Як встановлено місцевим судом, 2 листопада 2018 року 20-річного Василя П. призначено на посаду завідувача сектору відділення банку N у м. Гусятин.
Відповідно до умов договору та посадової інструкції, юнак був матеріально відповідальною особою.Пропрацювавши пів року, в обвинуваченого виник злочинний умисел на привласнення грошових коштів банку. З цією метою 11 травня 2019 року наприкінці операційного дня Василь П. порахував готівку та непомітно сховав частину коштів у кишеню, але у “Книзі обліку готівки та цінностей, що зберігаються у сховищах цінностей” вказав повну суму ніби зданої у сховище готівки. День потому він знову привласнив частину готівки.Через декілька днів під час документальної ревізії у сховищі банку було виявлено нестачу 155 тис 160 грн. 35 коп. та 6 тис. 900 доларів США (відповідно до курсу Національного банку України, це становило 180 тис. 820 грн), яка виникла впродовж двох робочих днів.
У судовому засіданні Тернопільського апеляційного суду обвинувачений пояснив, що кошти взяв на лікування батька. У такий спосіб хотів лише позичити кошти в банку. Розглянувши матеріали кримінального провадження в межах апеляційної скарги, колегія суддів Тернопільського апеляційного суду прийшла до висновку, що дії обвинуваченого та спосіб заволодіння коштами банку полягали саме у привласненні майна, що знаходилось у його віданні. Повернення готівки Василем П. на день свого звільнення з роботи лише вказує на зловживання ним як службовою особою своїми повноваженнями. Внесення неправдивих відомостей до офіційного документу використано ним як спосіб привласнення коштів зі сховища банку.
Також колегія наголосила, що злочин за ст.191 ч.4 КК України належить до корупційних і не передбачає призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом (ст. 69 КК України) та/або звільнення від відбування покарання з випробуванням (75 КК України). Тим більше, що місцевим судом Василеві П. призначене мінімальне покарання. З урахуванням наведеного, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу захисника обвинуваченого слід залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції – без змін.
Довідково: санкція ч.4 ст. 191 КК України (привласненні чужого майна, яке було йому ввірене та перебувало в його віданні, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене у великих розмірах) передбачає від 5 до 8 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3-ох років;ч.1 ст. 366 КК України (внесення службовою особою до офіційного документа завідомо неправдивих відомостей, що спричинило тяжкі наслідки) – карається штрафом від двох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до 3-ох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3-ох років.
