Їй 29 років. Вона реалізувала десятки проєктів для громади міста, організувала сотні безкоштовних тренінгів для молоді, 8 років допомагала людям знаходити роботу, боролась із незаконними забудовами, відстоювала права жінок на гідні пологи. Це лише невелика частина того, що зробила Ірина Яремчук. А ще вона була єдиною жінкою-кандидткою в мери Тернополя. Тепер її обрали головою Тернопільської міської організації УГП.
8 років допомагала молоді з працевлаштуванням
Перегляньте також:
- Тернопільський музей отримав експонати що нагадують про боротьбу кримськотатарського народу
- В’ячеслав Негода став на бік Тернопільського мистецького коледжу ім. Соломії Крушельницької
Ще на останніх курсах, я почала працювати в Тернопільському обласному молодіжному центрі праці. Спочатку виконувала роботу менеджера з організації тимчасових робіт, потім була менеджером з підбору персоналу, згодом була призначена директором центру. Саме тут я зрозуміла, що таке “соціальні ліфти” і як вони працюють. Під час роботи в Центрі праці займалась пошуком роботи для молоді, профорієнтацією школярів, співпрацею з підприємствами та організаціями нашого міста. Разом з іншими громадськими організаціями організовувала низку заходів для молоді: ярмарки вакансій, дні кар’єри, тренінги та семінари, стажування та практики.
Тут я зрозуміла, наскільки важливо, щоб молодь знаходила своє покликання, почувалась вільною у своєму виборі, бо майбутнє залежить від неї.
Організувала сотні тренінгів для молоді
9 років займаюся громадською діяльністю. Очолюю громадську організацію “АТОМ”, яку ми з колегою розвивали з нуля. Ми допомагаємо молоді в професійній реалізації. Нам вдалось втілити чимало ініціатив: “Лабораторія молодіжних проєктів”, “Обирай професію — обирай майбутнє”, “Відкритий центр інформаційних технологій”, англомовний розмовний клуб, співпраця з волонтером Корпусу Миру США, разом з колегами та друзями ми відкрили Молодіжний центр. Дуже люблю працювати з молоддю: консультувати, мотивувати, надихати. Часто виступаю в ролі тренера та модератора. Коли я навчалась, для мене багато зробили мої викладачі, наставники, я мала всі можливості для саморозвитку. В цьому бачу тепер своє покликання і місію — допомагати молоді, працювати для громади міста, підтримувати звичайних людей.
Багато працювала
Я живу, як і всі звичайні люди. Вранці прокидаюсь, думаючи про те, скільки справ мене чекає сьогодні. Їжджу громадським транспортом, якщо є більше часу, то ходжу пішки.
Робочий день зазвичай напружений, доводиться багато планувати. Наради, зустрічі, дзвінки. Часто організовуємо заходи-навчання-акції. Нерідко це буває у вечірній час або на вихідних. Чоловік мені постійно робить зауваження, бо, буває, вже 12 ночі, а в мене ще активні робочі месенджери. Постійно знайомлюся з новими людьми. Я завжди багато працювала, так і тепер. Звісно втомлююсь, але залишаюсь задоволеною результатом.
Родина підтримує
Ми з чоловіком часто відвідуємо батьків та родичів в селах. Вони всі дуже вболівають за мене, радіють, коли читають в газетах про проєкти, які ми з командою реалізовували. Мені з самого дитинства було важливо, що батьки у всьому мене підтримували, я хочу, щоби так було у всіх дітей.
Також гостюємо в сім’ї моєї сестри, її доня – моя похресниця, дуже талановита дівчина. Маємо компанію хороших друзів, з якими можна поїхати і в печери, і на волейбол. Шкода, що в силу обмеженого часу це тепер виходить значно рідше. З відпочинку люблю прогулянки та театр. А ще дуже люблю воду – басейн чи море – це точно для мене.
Родина і друзі — це дуже важливо, це ті люди, які завжди підтримають, заради яких хочеться робити ще більше.
Треба було платити хабар
Маючи юридичну освіту, я не змогла працювати за спеціальністю, бо для того, щоб влаштуватися, потрібно було заплатити хабар. Як можна захищати закон, якщо з самого початку його треба порушити? Така ситуація не вкладалась в мою систему цінностей. Я довго займалася громадською діяльністю. Часто доводилось оббивати пороги владних кабінетів.
Байдужість до інтересів простих людей та громадських організацій мене дуже зачіпала. Люди гинули на Майдані і продовжують гинути на Сході, а система не змінювалась, все вирішувалось корупційно і з корисливих мотивів. Так не має бути. Лежачи на дивані, Україну не зміниш, тому я роблю все, що мені під силу. Я дала собі слово, що зроблю все від мене можливе, щоб довести: прості і чесні люди можуть прийти до влади в Україні.
Пішла в політику, бо вона дає дієвіші інструменти
Я вважаю, що країна зміниться тоді, коли в політику піде критична маса молодих, чесних і дієвих людей. Значно простіше нічого не робити і казати, що всі погані, складніше взяти на себе відповідальність і робити щось для своєї країни, свого міста. Переломним моментом для мене став Майдан і початок війни на сході. Я зрозуміла: всього, що я робила досі для молоді, недостатньо, якщо при владі залишатимуться негідні люди. Так, політика це ризик, це свідомо наражати на небезпеку і безпідставну критику себе та свою сім’ю, для цього потрібна сміливість. В моменти, коли мені складно, я думаю про всіх, хто віддав своє життя за Україну, розумію, що не маю права опускати руки. Ви колись помічали, скільки разів у Біблії сказано «Не бійся»?
Чому УГП
Про вибір партії я навіть не думала. В Українській Галицькій Партії є мої друзі, однодумці, я слідкувала за роботою команди. Мені імпонувала місія партії, цінності, принцип рівності, прозорість. На відміну від кишенькових партій політиків, в УГП все інакше, всі рішення приймає команда, тут нема такого лідера, який вічність тримається на верхівці, як Лукашенко у Білорусі. Очолити партію може звичайна здібна людина, яка вступила в команду, проявила себе, взяла на себе відповідальність. Принцип мультилідерства, соціальні ліфти, цінності — це все мені дуже підходить.
Що зробили
З Українською Галицькою Партією за ці кілька років ми встигли чимало. Організовували зустрічі з освітянами, батьками та активною молоддю щодо покращення якості освіти в місті. Проводили навчання для майбутніх підприємців “Як започаткувати власну справу”. Організували “Політичну академію” та “Школу Галицького політика”. Також ми проводили круглі столи на теми теплопостачання, земельної реформи, де нам вдалось зробити низку напрацювань. Для мене було честю і радістю стати координаторкою Форуму відповідальних християн у Львові, куди завітали сотні учасників. Велика радість і відповідальність для мене бути заступником голови Політради УГП, а також бути висунутою кандидаткою в мери Тернополя.
Тернопіль – місто щасливих сімей
Я хочу, щоб Тернопіль став містом щасливих сімей, тому останнім часом працюю в цьому напрямку. Ми з командою проводили фестивалі дитинства, круглі столи, випустили «Батьківський довідник». Спільно однодумцями провели форум “Право на гідні пологи”, також зустрічались з лікарями та медичними працівниками, щоб покращити умови для породіль. Приємно, що моя петиція щодо відновлення партнерських пологів під час пандемії, набрала потрібну кількість голосів, тож жінки можуть скористатись своїм правом.
Завданням на майбутнє бачу роботу над залученням інвестицій та створенням робочих місць, аби тернополяни, які їздять зараз на заробітки, могли жити і працювати в рідному місті. Щоб сім’ї були разом, щоб батьки бачили, як зростають їхні діти. Мрію, щоб матері були спокійні за дітей, аби наші батьки, бабусі та дідусі почувались потрібними, могли отримувати належну допомогу. Щоб це стало реальністю, ми з командою працюємо вже кілька років, з підтримкою тернополян, зможемо ще більше.
