Володимир Труш – про рік роботи на посаді голови Тернопільської обласної державної адміністрації.
Тернопільщина область контрастів. З одного боку традиційна та консервативна, з іншого – прогресивна та модерна.
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
У березні 2020 року Тернопілля очолив Володимир Труш. Перший рік його роботи на посаді голови Тернопільської обласної державної адміністрації аналітики вважають роком сміливих рішень. А Володимир Любомирович – роком продуктивної роботи.
Про її основні напрямки, ефективність команди управлінців та про особисте голови – читайте у його розмові Володимира ТРУША з журналістами ПІК.
– Пане Володимире, рік тому, 20 березня, Ви, мабуть, увійшли в робочий кабінет, маючи особисто сформований кейс першочергових завдань. Пригадуєте той перший робочий день?
– Насамперед, я мав і маю за мету – покращити рівень життя людей. І робити роботу не для власного іміджу, не для політики, а для блага мешканців області. Навколо цієї осі рухаються дії усієї команди, яка працює зі мною.
Перший день роботи в ОДА був дуже важким: прийшлося приймати рішення про впровадження надзвичайного ситуації та жорсткого карантину в області.
– Як розцінюєте своє призначення на посаду очільника Тернопільщини?
– Те, що я голова ОДА – це не є моя Фата Моргана. Це реальна посада, яку вважаю фактом високої довіри. Зі свого боку вважаю за обов’язок виправдати цю довіру та показати ефективну роботу. А особистий комфорт, побутові зручності, якісь статусні речі – це другорядне.
Ми з моїми заступниками винаймаємо житло в одному будинку. І коли мене питають, як часто я проводжу з ними наради, то я ставлю зустрічне запитання: «Ви маєте на увазі до 21-ї години чи після?».
Тобто, і після офіційного робочого дня ми продовжуємо працювати за місцем проживання: спілкуємось, аналізуємо, плануємо.
– За повноваженнями очільники обласних державних адміністрацій – це представники глави держави в регіонах. Як часто спілкуєтесь з Президентом України чи його Офісом?
– Зазначу, що пандемія внесла величезний дисонанс у живе спілкування на всіх рівнях. Але маємо щопонеділка селекторні наради, які проводить офіс Президента, щосереди – Кабінет міністрів. При робочій необхідності можна набрати телефонний номер і переговорити з потрібною людиною особисто. Вважаю, що комунікація є достатньою. Звичайно, що спілкуватися безпосередньо теж необхідно.
– Зазвичай, коли людина підіймається службовими сходами й в один прекрасний момент посідає високу посаду, до неї одразу телефонують друзі, знайомі, сусіди і просять влаштувати на роботу, на добру зарплату. Вам поступали такі дзвінки з Франківщини, де ви до цього працювали, зокрема, головою Рогатинської районної адміністрації?
– Якби я сказав що ні, то сказав би неправду. Але я визначив універсальне правило: я не лобіюю нічиїх інтересів за ознакою знайомства. Критерій істини – це високий професійний рівень, впевненість, що він є. За такого підходу багато претендентів відсіюються одразу, добровільно.
– Ви магістр з економіки та підприємництва, бакалавр з філології, бакалавр з права. Але у теперішній роботі, мабуть, найбільше допомагає ваш практичний досвід, здобутий, скажімо, у структурі податкової міліції Івано-Франківської області.
– Податківець – це було 13 років тому. За час, що минув, я став більше бізнесменом-підприємцем, а тепер ось – державним службовцем. Допомагає в роботі все. І знання іноземної мови – теж. Англійська дозволяє мені спілкуватися без перекладача з інвесторами, послами інших країн. Практика в цілому – це для мене той багаж знань, який допомагає приймати швидкі та зважені рішення і бути готовим за них відповідати.
– Володимире Любомировичу, наскільки Ви оновили кадровий склад команди, яку застали після свого попередника у Тернопільській ОДА?
– Залишився один заступник і я задоволений його роботою. А п’ять заступників – нові. Це люди, яким я довіряю, в професійності яких я переконаний. Географія, звідки вони приїхали, широка: це Київ, Харків, Івано-Франківськ.
– А ніхто Вам не докоряв, що мати тільки одного заступника із тернополян – це своєрідна недооцінка місцевих управлінців?
– З одного боку, на етапі форматування керівництва обласної державної адміністрації, я не знав місцевих кадрів. З іншого боку, 99% працівників ОДА – це якраз люди місцеві. Тобто, команда в цілому є місцевою. А керівний склад – це люди, які запрошені до управління, для формування та виконання стратегічних завдань.
В принципі, я вважаю, що ключовим критерієм підбору кадрів ОДА має бути їх IQ та високий фаховий рівень, щоб при них область розвивалась. Перший рік роботи показав, що нам це вдається.
– Якщо так, то назвіть, будь ласка, три результати, які ви вважаєте успішними.
– Я не задумувався над такою градацією, але спробую відповісти.
Належно виконаною роботою вважаю підготовку системи охорони здоров’я області до роботи в умовах протидії коронавірусу. У той час, коли я приступив до роботи на Тернопільщині, ніхто не розумів, що це хвороба, як їй протидіяти, звідки взяти для цього додаткові фінансові ресурси.
Але сьогодні можу сказати, що завдяки злагодженій роботі з медиками, ми підсилили роботу лабораторного центру, який на сьогодні є найпотужнішим в західному регіоні України. Закупили обладнання, підготували приміщення нового корпусу. Це зробили в надзвичайно короткі терміни. Тепер установа може проводити понад 2 тисячі досліджень на ковід у добу.
В області підготували понад дві тисячі для надання допомоги хворим на COVID-19. До 90% ліжкового фонду підведено кисень. У закладах охорони здоров’я встановили кисневі станції. Оновили обладнання в опорних лікарнях на суму 42 млн. грн
У нас найнижчий в Україні показник летальності від ускладнень коронавірусної хвороби. А збережені життя людей – це найголовніше. І зараз, коли сусідні області знову в червоній зоні, ми все ще тримаємось у помаранчевій.
– А що вважаєте ще одним позитивним результатом-2020?
– Це виконаний бюджет області. В умовах, коли в усьому світі пандемія серйозно підірвала економіку, нам теж не просто було знайти ресурси, щоб кошторис області відповідав потребам розпорядників.
В липні минулого року ми бачили, що до виконання закладених цифр бюджету по року не вистачатиме 40 мільйонів гривень. Але за фактом недобрали тільки на 5 мільйонів.
Тобто, загальний відсоток виконання бюджету області – 99,3. Я вважаю, що це дуже добрий результат. Вдалося провести виплати за усіма захищених статтях бюджету, усі працівники бюджетної сфери отримали зарплату.
– Цікаво, які позитивні моменти були в економіці, адже це джерело надходжень до бюджету, про який ми говорили.
– Попри пандемію та усі її наслідки, впродовж року створено 8 тис. нових робочих місць. На 700 осіб збільшилась кількість зареєстрованих підприємців.
Тернопільщина активно долучилася до програми «5-7-9». З початку дії програми в області видали 299 кредитів на суму понад 860 млн грн.
Відкрили: асфальтобетонний завод компанії ТОВ «Техно-Буд-Центр»; цех з виробництва гранульованого вапняку ПрАТ «Тернопільський кар’єр»; відновили роботу ТОВ «Бережанський цегельний завод «Керамік».
Впродовж року в області капітально відремонтовано 162 км доріг державного значення. Це рекордний показник за останні десять років
– Та, за великим рахунком, Тернопільщина – це аграрна область. Як проявив себе цей сектор економіки?
– За підсумками 2020 року область зайняла восьму позицію у рейтингу регіонів України за обсягами сільськогосподарського виробництва. А за підсумками січня-2021 ми уже перші в цьому рейтингу.
Хочу сказати, що у мене є смілива амбіція – вивести Тернопільщину у ТОП-5 областей щодо соціально-економічного розвитку в цілому.
– Це може вдатися?
– Має вдатися. Ми команда лідерів. І програвати не вміємо. Я вже про це неодноразово казав.
А повертаючись до розмови про аграрну галузь Тернопільщини, треба сказати, що працюємо над тим, аби вона не була суто сировинною, а ще більш активно розвивала перероблення продукції й нарощувала додану вартість. Зараз в області будують нові заводи, вводять нові переробні цехи.
Щодо інших галузей, то маємо ефективні об’єкти відновлювальної енергетики – у нас є вітрові й сонячні електростанції.
Взагалі, територіально область не велика, але вона компактна і цікава, в тому числі для інвесторів. Тут є що розвивати.
– Йдеться про внутрішніх – українських інвесторів чи й потенційних закордонних партнерів?
– Як на мене, то не варто розділяти інвесторів умовно на «внутрішніх» та «зовнішніх». Головне щоб інвестор прийшов та був готовий вкладати кошти, примножувати таким чином нашу економічну складову, на якій базується соціальний розвиток. А ми зі свого боку готові в рамках закону створювати для інвесторів сприятливі бізнес-умови.
Яскравим прикладом такого інвестування є успішна робота міжнародної компанії «Шредер». Освітлювальне обладнання, яке тут випускають, – декоративне, тунельне, промислове, освітлення автомагістралей та архітектурна підсвітка – мають постійний попит в Україні та за кордоном.
Ще один приклад успішного бізнесу з приватним капіталом – компанія «Ватра». Її освітлювальні прилади, зокрема, освітлюють Австрію.
Внутрішні інвестори – це й наші аграрії, які на цьому етапі вкладають 500 – 600 мільйонів гривень у будівництво нових тваринницьких комплексів.
Нещодавно ми мали зустрічі з китайськими, турецькими інвесторами, які придивляються, на які бізнес майданчики до нас зайти. Ми пропонуємо, зокрема, наші індустріальні парки.
– Як часто згадуєте рідну Рогатинщину, чи не тягне вас до села Лучинці, де ви народилися?
– Оскільки працюємо з командою, так би мовити у турборежимі, то відриватися на спомини немає часу. Та перед вихідними звичайно хочеться додому, до сім’ї. Хоча, як ми вдома жартуємо, сім’я стала у нас «трансконтинентальною»: дружина живе у Рогатині, дочка у Львові, а я у Тернополі. Знаєте, недавно спіймав себе на думці, що я вже почуваюся тернополянином.
– Це як?
– Виходячи з ОДА, я щоразу бачу навпроти пам’ятник Степану Бандері. І розумію, що перебрався в область, яка мені імпонує. Тут загострені націоналістичні погляди та сильне українське начало.
Як на мене, то в усій України є тільки дві речі, які не вдається побороти заради потужного руху вперед: це агресія Росії та пандемія.
– Чи багато на Тернопільщині воїнів АТО і як область їх підтримує?
– Багато. Постійно приділяємо увагу соціальному захисту учасників АТО/ООС, членів їхніх сімей та сімей загиблих воїнів.
Існує спеціальна програма їх підтримки, в рамках якої, зокрема, на останній сесії облрада виділила кошти на закупівлю медикаментів та харчових продуктів, щоб воїнів ООС безплатно лікувати у медичних закладах області.
Також ухвалили рішенням про надання квартири сім’ї загиблого воїна – без годувальника залишились дружина та троє дітей. До слова, зараз підбираємо земельну ділянку, на якій можна було б збувати житло для учасників АТО/ООС.
Вважаю, що наші захисники вже зробили краще для України, а влада має робити все для того, щоб вони відчували покращення у своєму житті.
– Тернопіль – політично активний. Чи є у місті сили або окремі особистості, які радіють, коли ви помиляєтесь, або робите щось не так?
– Недоброзичливці є, скептики є, конкуренти є. В Україні деколи політика переважає над здоровим глуздом. І Тернопільщина у цьому плані – не є винятком. Але ми не даємо нашим політичним опонентам шансів говорити, що ми чогось не зробили або зробили неправильно. Хоча, як каже афоризм, не помиляється той, хто нічого не робить. Однак ми швидко корегуємо свої помилки й намагаємось мінімізувати їх кількість.
– Образно кажучи, зараз робота – Ваша стихія. Чи часто спілкуєтеся зі своїми колегами – головами облдержадміністрацій України?
– Практично щодня. В понеділок у нас онлайн-нарада, яку проводить Офіс Президента, в середу – Кабмін. В інші дні – спілкуємось по потребі: консультуємось щодо тих чи інших проектів чи ідей, щось переймаємо один в одного. З колегами з західної України у нас дружні відносини.
– З головою Івано-Франківської ОДА у вас теж дружні стосунки? Адже він працює на посаді недавно…
– Наразі я з Андрієм Бойчуком тільки раз спілкувався телефоном.
– Що Вам ближче до душі – державна служба чи бізнес? І може бачите себе міністром чи… президентом?
– Про інші посади не думаю. Зосереджений на роботі тут і зараз. Але мені тільки 40, тому доречно сказати, що поганий той солдат, який не мріє стати генералом.
– На завершення – непросте запитання: «Ви щаслива людина?».
– Так, я щасливий, бо я здоровий. В мене є сім’я – ми всі здорові, тож я точно щасливий. Здоров’я та можливість працювати і розвиватися – це мій еталон щастя.
Розмову вели Оксана Камінська, Марія Палюга
