1. Замок в Підзамочку – фортифікаційна споруда, що посилила Бучацький вузол оборони.
Якщо ви хочете відпочити від метушні міста і побути десь у тишині, то радимо відвідати замок у селі Підзамочок, що неподалік Бучача. Це пам’ятка архітектури національного значення, збудований у 1600 році Яном Бучацьким-Творовським. Ця фортеця є взірцем новітніх віянь у будівництві фортифікаційних споруд, які були започатковані у першій половині ХV століття в Італії, а згодом поширилося по всій Європі. Оборонні споруди бастіонної лінії укріплень замку у Підзамочку дійшли до нашого часу з різним ступенем збереження. Планувальна структура оборонної лінії збереглася повністю. Замок був побудований з ламаного червоного і охристого пісковика. Форпост в Підзамочку – пізній тип баштового замку з характерним для Поділля ренесансним декором. Замок регулярний, наближається в плані до прямокутного трикутника (іноді його форму в плані описують як п’ятикутну) з довжиною сторін близько 80-90 метрів. Всі три кути «замкового трикутника» були посилені кам’яними вежами/бастіонами. Найкраще було укріплено північний і південний край замкового трикутника – тут знаходилися найзначніші оборонні вузли форпосту. Вістря трикутника укріплень було направлено в підлогову, найбільш вразливу сторону, підстава трикутника була направлена до річки. Цю сторону замку додатково захищав окремий кам’яний бастіон.
Перегляньте також:
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
- YAKTAK виступить у Тернополі з додатковим концертом
2. Оригінальна гербова композиція над замковими воротами.
Південний оборонний вузол замку складався з двох веж, між якими знаходилася стіна з аркою воріт. Колись обидві вежі з’єднувала між собою бойова галерея, що проходила над воротами. Між вежами розмістився невеличкий відрізок замкової стіни. У першому ярусі цієї стіни була влаштована арка воріт, над якою, посередині другого ярусу, знаходиться рельєфний герб власників замку. Герб складають два різьблені ангели, які тримають герб «Пилява». Під гербом напис: “SUSTINE ET ABSTINE JAN ZBOZNY BUCZACKI”. Внизу – згорток паперу, а можливо, привілею із трьома стрілами, в середині яких літери «А» «В». По боках два леви, які спираються на лицарів. Під ними вже нечитабельний напис: “POLYPOTENTEOBTINE 1600 AUGUST”. Дана композиція до нашого часу не збереглася в повному вигляді, тобто верхній ярус герба втрачено.
Засновником цього замку, як видно з напису, був Ян Збожний Бучацький, син Миколи Бучацького, старости Барського і по цьому напису датують побудову замку – 1600 рік.
3. Золототкацька майстерня в підніжжі замку.
Село Підзамочок в ХІХ столітті було відоме тим, що у 1879 році в підніжжі замку представники відомого вельможного роду Потоцьких, а саме Артур, Еміль і Оскар, створили золототкацьку майстерню, щоб виготовляти тканину, зокрема пояси та килими (макати), які не поступалася б своєю красою та якістю дорогому заморському крамові.
Свій розквіт підзамоцька ткацька мануфактура пережила в XIX на початку XX ст. Виробництво було устатковане механічними верстатами (16 одиниць) з ручним приводом. Шовкові кольорові й обвиті металевою фольгою нитки (посрібнені, позолочені) завозили з Італії, Франції або Туреччини. Спочатку тут на верстатах з виробляли шовкові стрічки та пояси з незначним додатком срібних і золотих ниток.
З другої половини XIX ст. у Підзамочку ткали дволицеві пояси довжиною 3-4 метра, шириною 20-40 сантиметрів, які прикрашали вузькими орнаментальними смугами, із пишними рослинними візерунками. На них народні мотиви поєднувалися зі східними. Аналогічні орнаменти були на золототканих пошивках для декоративних подушечок.
Унікальні зразки поясів і макат сьогодні зберігаються у багатьох музеях України та за кордоном.
4. Кам’яна фігура святого Антонія, що майже два століття є своєрідним оберегом села.
На Галичині часто встановлювали фігури святого Антонія з Падуї на перехрестях доріг. Відомою є фігура Святого Антонія встановлена у 1829 році в підніжжі замку села Підзамочок, в так званому урочищі «Папірня», поряд залишків мурів золототкацької майстерні. У 2017 році скульптуру відновили реставратори кафедри реставрації архітектурної і мистецької спадщини Інституту архітектури Національного університету «Львівська політехніка» та в процесі реставрації виявили низку цікавих фактів щодо її історії. Зокрема, фахівцям вдалося уточнити рік створення. Це 1829-й, а не 1809-й, як помилково вважали раніше. А також встановили імена меценатів, коштом яких свого часу звели скульптуру – колишніх жителів села Франца Родаковського та Валентія Жолєцького. Автор, на жаль, наразі залишається невідомим.
Селяни та подорожуючі мають змогу не лише милуватися фігурою святого Антонія з Ісусиком на руках, а й помолитися. Святого Антонія вважають покровителем подружніх пар, а також тим святим, хто допомагає зцілювати хворих та знаходити загублені речі.
5. Щорічний фестиваль «Свято у Старому замку».
Залишки фортеці 1600 року та руїни палацу, розташовані на високому березі річки Стрипа, щорічно у вересні мов би оживають від веселих розваг та гуляння місцевих мешканців та гостей фестивалю «Свято в Старому замку», що вже став традиційним. В цей день гостей розважають традиційними замковим забавами, театральними постановками, частують смачними українським стравами, веселять музикою та запальними танцями. А ще відбувається нагородження учасників АТО, презентація туристичних фірм області, працює містечко народних умільців та ремесел, парк розваг та атракціонів, тощо.
Сад під стінами фортеці, фантастичні краєвиди і каньйон річки Стрипи не залишать байдужим нікого.
Марія Довгаль,
молодша наукова співробітниця
Національного заповідника «Замки Тернопілля
Фото: Тетяна Думська
