Скалат – містечко у Тернопільській області, яке оповите давньою та цікавою історією. Його варто відвідати, щоб відчути чарівну атмосферу і насолодитися незабутнім стародавнім колоритом, що панує в містечку. Пропонуємо вашій увазі 5 причин, чому потрібно їхати в Скалат:
1.Перше,що приваблює туристів приїхавши до містечка – Скалатський замок – його древня велич.
Перегляньте також:
- Тернопільський музей отримав експонати що нагадують про боротьбу кримськотатарського народу
- В’ячеслав Негода став на бік Тернопільського мистецького коледжу ім. Соломії Крушельницької
Замок – пам’ятка оборонної архітектури, яскравий приклад регулярних баштових замків ХVII століття. Його в 1630-1634 роках збудував галицький мечник Кшиштоф Віхровський. У ХVII столітті замок знаходився на околиці міста й охороняв під’їзди до нього. Сьогодні ж він знаходиться у самому серці Скалата і, безумовно, є найпривабливішим його туристичним об’єктом.
Особливий інтерес становлять підземні ходи Скалатського замку та пивниці. За легендою, підземні ходи від замку тягнулися на 12 кілометрів аж до Гримайлова. В підвали кожної з веж можна було потрапити за допомогою трьох тунелів. В тих же тунелях у мирний час мешканці облаштовували приватні льохи, де тримали пиво та припаси. До речі, є свідчення, що у Скалаті вже у XVII столітті була своя пивоварня.
Підземеля Скалатського замку 2020р та 2009р. фото – Віктор Феськів
Свято Замку, літні фестивалі, майстер класи, лицарські бої
Щорічно в Скалаті на території замку проводяться міжнародних та місцеві фестивалі, майстер-класи, лицарські бої, з’їзд байкерів та інші цікаві події. Під час проведення фестивалів, кількість туристів значно збільшується, адже всі хочуть побачити це захоплююче дійство і навіть взяти участь в ньому.
Фестивалі та святкування на території Скалатського замку фото-Віктор Феськів
2.Містечко з магдебурзьким правом.
На межі XVI-XVII століть (у 1600 році) містечко одержало магдебурзьке право. Згідно історичних даних, Скалат був не дуже багатим населеним пунктом, хоча Магдебурзьке право високо цінувалося в ті часи і надавалося відносно великим містам (1356 – Львів, 1374 – Кам’янець-Подільський, 1497 – Київ). Воно обмежувало втручання з боку королів чи княжих чиновників, з часом це зробило Скалат вельми заможним містом.
3. Костел св. Анни
Поруч із замковими стінами стоїть величний неготичний костел.
Перший храм тут було споруджено у 1643 році в романському стилі. У 1703 році його заново відбудували після військових руйнувань. Новий, третій костел будували протягом 1816 – 1817 років, а освятили – у 1827 році на честь Успіння Пресвятої Діви Марії. У 1898 році храм згорів. Уже в 1900 році на його місці постає новий костел у романсько-готичному стилі, збудований за проектом Теодора-Маріяна Тальовського. В 1950-х роках костел підірвали. Нині можна побачити уже п’ятий храм на цьому місці. Зі старого костелу вдалося зберегти лише дзвони, а також 4 скульптури святих з головного вівтаря, скульптуру Св. Анни з бічного та образ Матері Божої Утішительки.
4. Єврейське містечко та унікальна синагога
Як і в інших містах Галичини, населення Скалата колись складалося з трьох великих громад – українців, поляків і євреїв. У 1765 р. в Скалаті було 686 євреїв. В кінці 19 століття Скалат став повітовим центром. У 1870 р з 4952 жителів міста 2553 були євреї. Згідно “Географії Галичини” Korpetnicki, в 1786 р. Скалат був власністю родини Терли з Чехановців. Незабаром місто стало власністю князів Понятовських, і в 1869 році вони продали Скалат поміщику єврею Зіскінд Розенстоку. У 1900 році з 6228 мешканців було 2791 єврей, були синагога і 9 молитовних будинків. Про колишню єврейську громаду нині нагадує лише синагога XVIII століття. Якщо вирити спеціалістам з юдаїки, вона унікальна. Зазвичай синагоги у плані є прямокутними або майже квадратними (як, наприклад, у Сатанові чи Гусятині), а в Скалаті юдейська божниця у плані нагадує літеру «Т».
5. Старовинна архітектура.
Від австрійських часів у місті збереглося декілька сецесійних кам’яниць та кам’яниць в стилі модерн, а також будинки староства, повітового суду та інших муніципальних установ. Від храмів до замку веде вулиця Грушевського та Тернопільська. Їхня «австрійська» забудова майже цілковито збереглася. Тут можна відчути дух і колорит галицьких містечок часів Франца-Йосифа. Більшість будинків в містечку справді «цісарські», а не «польські». Що яскраво засвідчує цегла з клеймом «Skalat» – така тут випускалася на самому початку ХХ століття.
Будинки у центрі м.Скалат австрійської забудови фото-Віктор Феськів
Юлія Смоляк,
науковий співробітник Скалатського відділу
Національного заповідника «Замки Тернопілля»