Інформаційні ресурси Російської православної церкви знову порушують питання про надання «автокефалії» філії РПЦ в Україні. Для чого московський патріархат може піти на такий крок? Що передувало таким заявам? Яка роль у цій грі відведена почесному патріарху Філарету? Що може статися, якщо РПЦвУ отримає «автокефалію» від Москви? Відповіді на ці питання – у матеріалі «Духовного Фронту України».
Наміри Московського патріархату перехопити першість у Вселенському Православ’ї та посісти перше місце в Диптиху існують вже давно. У середині ХХ століття РПЦ проводила активну підготовку до скликання Всеправославного собору.
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
Так, у листі отця Гавриїла Костельника, який перейшов до РПЦ з УГКЦ не без участі НКГБ, до патріарха РПЦ Алєксія у липні 1947 року йдеться, що РПЦ знаходиться у найгіршому положенні через малу кількість архієреїв.
«Російська православна церква висунута історією керувати всією Православною Церквою. Цієї місії РПЦ не зможе виконати, якщо єрархічно буде нечисельною, – йшлось у листі. Отець Гавриїл радив патріарху РПЦ збільшити число духовенства, щоб здобути авторитет і весь світ «рахувався із цим авторитетом».
Костельник був впевнений, що такими методами РПЦ може зайняти місце Вселенського патріархату у Диптиху православних церков, «щоб наймогутніший центр здобув канонічну санкцію для своєї місії, на яку історія його висунула». Крім того, він радив Алєксію створити патріархати в Києві та Ленінграді, а існуючому Московському патріарху дати титул «Першоєрарх московський і всієї Русі». Цей титул духовенство в СРСР мало одразу сприйняти, а східні патріархи, як йшлось у листі, прийняли б його через 100-150 років. Таким чином «Московський патріарх виявиться також канонічно на першому місці всієї Православної Церкви», – запевняв Гавриїл Костельник.
Він запевняв патріарха Алєксія, що піднесення Києва і Ленінграда до патріаршого статусу матиме чисто внутрішньоцерковне значення і не вплине на розділення СРСР. А якщо це станеться, то Києву можна буде надати автокефалію, як це сталось із Польською православною церквою. «Я думаю, що майбутнє РПЦ і всієї Православної Церкви не буде добре забезпечене, поки РПЦ не буде єрархічно піднесена», – підсумовував Костельник.
Плани з перехоплення першості подобалися Алєксію. 13 січня 1947 року патріарх РПЦ Алексій писав до генерал-майора НКГБ Г. Г. Карпова про скликання Вселенського Всеправославного собору в Москві і просив його організувати підготовку готелю для патріархів й духовенства, що супроводжуватиме їх (не менше 50 чоловік). Собор планували провести того ж року на початку вересня. Та вже 15 липня Алексій пише енкаведисту Карпову, що собор треба перенести на весну 1948 року через те, що Александрійський, Єрусалимський і Кіпрський предстоятелі «не зможуть прибути». Алексій просив Карпова допомогти із створенням «організаційного комітету».
Окрім цього Алексій дуже поважав енкаведиста Карпова і коли приходили листи від інших патріархів просив зустрічі на особисту розмову, підписуючись внизу листа «Сердечно відданий вам П[атріарх] Алексій».
Новий «томос» для філії РПЦ в Україні
У РПЦ тоді не вийшло перехопити першість у світовому православ’ї. Не вийшло це зробити і в ХХІ сторіччі. Яскравим свідченням цьому є збори в Аммані, після яких у Кремлі зрозуміли, що РПЦ не має підтримки збоку інших православних церков, адже приїхали лише сателіти РПЦ.
У ситуації, коли вже чотири Помісні Церкви визнали Православну Церкву України, московським церковникам не лишається нічого іншого, ніж піти на репутаційно невигідний крок – надання автокефалії своїй філії в Україні.
Нещодавно ресурс РПЦ «Правблог» повідомив наступне: «один з авторів Правблога буквально вчора розмовляв з одним авторитетним священиком з питання автокефалії для УПЦ (МП, – ред.). Останній є прихильником цієї ідеї і висловив упевненість в тому, що на архієрейському соборі РПЦ, який пройде в другій половині поточного року, буде прийнято рішення про надання повної незалежності Українській Православній Церкві (Московського патріархату, – ред.)». За словами московського священника для дарування автокефалії від Москви потрібен правильний історичний момент, і для нього, це просто «питання часу». Нібито «заспокоїться політичне середовище, згаснуть націоналістичні настрої і тоді “все зійдеться”…».
Автори цього каналу зазначають, що автокефалію від РПЦ не визнає Вселенський патріарх Варфоломій. РПЦвУ «залишиться для нього “чужим елементом”, і Константинопольський патріархат або змусить її піти на об’єднання з “ПЦУ” при панівній ролі останньої, або докладе всіх зусиль для її повноцінної ліквідації». Тим більше, що без зв’язку РПЦвУ з РПЦ виправдати будь-які заходи Фанару щодо РПЦвУ в очах інших Церков буде на порядок простіше, – підкреслюють російські православні експерти. Крім того, на їх думку, величезна кількість духовенства і віруючих РПЦвУ не прийме навіть «автокефалію» від Москви. «В результаті ми отримаємо ще один великий розкол», а РПЦвУ «залишиться у форматі “сам на сам”… з українською владою», «а це шлях до отримання ще більш болючих ударів з двох треків – внутрішнього і зовнішнього», – підсумовують на проросійському ресурсі.
Щось схоже РПЦ вже робила з РПЦвУ. Однак, про томос і автокефалію не йшлося. Зараз цей фейковий «томос» московського патріарха почали розкручувати ресурси Медведчука на противагу справжньому Томосу про автокефалію ПЦУ. Саму ж грамоту Алєксія ІІ у світовому православ’ї не сприймають як Томос про автокефалію. Це є внутрішнім документом РПЦ, і лише для самої РПЦ і її сателітів вона має якусь силу.
У світовому православ’ї Томоси про автокефалію, видані РПЦ, ніколи не сприймали всерйоз і не визнавали їх, адже засвідчено історією Церкви та її канонічним правом, що право надавати автокефалію має лише Вселенський патріархат. Навіть самій московській церкві документ про патріарший статус (а не про автокефалію) надав Вселенський патріарх.
Такого статусу, який РПЦ надала у 90-х своїй українській філії, взагалі немає в Церковному праві. Мова йде про статус РПЦвУ як «самокерованої церкви з правами широкої автономії». Свого часу в Москві вигадали перехідну форму, котрою хотіли заспокоїти тих українців, які бажали автокефалії, тобто церковної незалежності від Москви. Це утворення не є ані автокефальною Церквою, ані навіть автономною. З точки зору помісних автокефальних Церков, так звана «УПЦ МП» є сукупністю єпархій РПЦ на території держави Україна. Такий статус випливає і з статуту РПЦвУ. Схожий статус мала колись Україна в складі Радянського Союзу.
ФСБ і Філарет
Цікавим є і той факт, що грамота Алєксія ІІ була «виписана» на ім’я Філарета (Денисенка), який в ті роки був екзархом РПЦ в Україні. І зараз почесний патріарх може зіграти роль в цій грі під назвою «автокефалія». Російські спецслужби наприкінці 2019 року проплачували мітинги на Михайлівській площі столиці на підтримку Філарета, за участі медведчуківських людей із російськомовними гаслами на плакатах.
Дивовижним чином далекі від церкви люди несподівано почали приходити до почесного патріарха й цікавитись долею ліквідованого Київського патріархату. Серед них Андрій Теліженко, на якого (разом з Андрієм Деркачем та іншими) США наклали санкції, при цьому, Деркача у США взагалі відкрито назвали «агентом ФСБ із десятирічним стажем». У 2020 році він був президентом проросійського православного фестивалю “Покров”, який відбувався на території Києво-Печерської Лаври. У минулому політик був членом міжсоборної присутності РПЦ. Тобто це агент ФСБ, який мав зв’язки і добре знався на церкві, зокрема російській. Такий агент і координував інших людей й давав їм вказівки по контактам із Філаретом.
Внаслідок таких зустрічей із ставлениками ФСБ, Філарет почав перемовини із московським патріархатом про об’єднання й став очікувати Томос від Московського патріархату. 90-річний Філарет, не ставши предстоятелем ПЦУ, залишив її та організував із двома єпископами з Росії «собор», на якому проголосив відновлення ліквідованої ним же «УПЦ Київського патріархату». Росіяни скористались жагою Філарета до влади, адже він найбільше хотів доказати всім, що він буде обраний патріархом, раз йому це не вдалось зробити у РПЦ. «Я є патріарх і буду патріархом, і помру патріархом», – говорив він.
Із легкого нашіптування російських спецслужб Томос про автокефалію ПЦУ для Філарета став «не такий» як мав бути. Звичайно, що після таких подій, він одразу став для Москви союзником і «ворогом мого ворога». Російські інформаційні помийки перестали клеймити його «розкольником, розтригою, Михайлом Антоновичем». Натомість, вони щедро тиражували всі його вислови, які шкодили єдності ПЦУ. Ображений на всіх Філарет, за планами росіян мав розвалити ПЦУ та дискредитувати її.
Є ще один момент. Велика кількість священнослужителів ПЦУ походить з вже ліквідованої УПЦ КП. А Філарет однозначно ще має свої важелі впливу на колишніх архієреїв Київського патріархату. І ці важелі впливу він ще не діставав зі свого архіву.
Та Українська Церква вистояла. «Ми зберегли єдність», – говорив предстоятель Православної Церкви України митрополит Київський і всієї України Епіфаній у кінці 2019 року, адже з Філаретом залишилось лише кілька парафій та з десяток священників, більшість з яких служить у Володимирському Соборі.
У Москви залишився найсміливіший і репутаційно найнезручніший варіант. Це дати московському патріархату в Україні фейкову «автокефалію». Про це писали вже досить достатньо, як українські, так і грецькі релігійні оглядачі. Якщо вище церковне керівництво РПЦ піде на такий крок, то отримає серйозні репутаційні втрати, рівнозначні розпаду Радянського союзу, бо прийдеться піти добровільно на розвалення “православного” церковного союзу РПЦ, а серед духовенства РПЦвУ є багато противників незалежності від Москви.
Варіанти розвитку подій
Якщо, все таки, РПЦ насмілиться надати «автокефалію» РПЦвУ, то сателіти РПЦ, ймовірно, відразу визнають її. Це створить законсервований на багато десятиліть церковний конфлікт в Україні. У РПЦ розуміють, що не можуть зупинити чи відвернути створення і визнання ПЦУ, то принаймні зараз вони прагнуть заморозити те, що відбувається і надати «автокефалію» своєму підрозділу, чим створити альтернативу ПЦУ. Якщо це станеться, як тоді в РПЦвУ будуть пояснювати вище згадану грамоту Алєксія ІІ і яку вони вважають «Томосом про автокефалію», а себе «найнезалежнішою церквою на світі»? Виходить, що в них буде вже аж два Томоси?
Москва зараз через фріків, таких як Теліженко, почала впливати на Філарета і він зараз йде на поводку в Росіян у планах розвалити ПЦУ. Цей союз «УПЦ КП» і РПЦвУ при наданні останній автокефалії із Москви, може завдати удару по ПЦУ. У Москві таким чином сподіваються призупинити визнання ПЦУ і заморозити переходи громад. Саму ж РПЦвУ одразу визнають Сербська церква й інші сателіти Москви.
У вищого церковного керівництва РПЦ цей план виношувався давно. План передбачав дроблення своїх територій та висвячення великої кількості архієреїв. Московський патріархат мав стати першим у світовому православ’ї.
У 1988 році Російська православна церква налічувала всього 7 тис. священнослужителів. На момент початку правління моспатріарха Кіріла їх число вже було 30 тис. – і продовжило рости.
Адміністративна вертикаль РПЦ побудована іншим чином, ніж в Україні. У них єпархії об’єднуються в митрополії, на чолі якої стоїть митрополит, а вже митрополії об’єднуються в РПЦ. Тобто в Росії розгалуженіша система і вони будуть дробити і створювати нові фейкові «автокефальні» церкви, для того, щоб завоювати більшість. В Україні РПЦ надасть свій «томос про автокефалію» і реструктурує РПЦвУ, яку намагатиметься поставити як автокефальну церкву на противагу ПЦУ. Для того, щоб з нею конкурувати, треба підключити до цієї історії Філарета у якого є залишки авторитету і свої позиції в деяких колах і рухах, в тому числі радикальних, які спонсорує Росія. Філарет їх до себе перетягне і таким чином Росія зможе далі в Україні протидіяти становленню ПЦУ.
Філарет може взяти участь в об’єднанні «УПЦ КП» з РПЦвУ. А після цього РПЦ надасть «томос про автокефалію», де патріархом має стати Філарет (Денисенко). «Москва манить його саме на такі обіцянки, а Філарет своєю чергою вимагає від РПЦ якісь гарантії», – зазначає релігієзнавець.
Можливим є й інший розвиток подій. РПЦ на своєму соборі дасть «автокефалію» РПЦвУ, а та своєю чергою збереться на установчий собор нової «псевдоавтокефальної» УПЦ і десь на цьому етапі до них приєднається Філарет.
Третій варіант, це надання «томосу» РПЦвУ без участі у цьому процесі почесного патріарха Філарета.
Нагадаємо, 20 січня 2020 року почесний патріарх Філарет заявив, що при наданні Московському патріархату в Україні Томосу про автокефалію, він готовий із ними об’єднуватись. У РПЦвУ на таку заяву відповіли, що Філарет повинен усвідомити провину і покаятися в своїх діях, але «до пропозиції поставилися прохолодно – такі заяви треба було робити до 15 грудня 2018 року, коли пройшов об’єднавчий собор і була створена ПЦУ». «Зараз такі заяви не мають ніякого сенсу», – зазначили тоді в московській церкві.
Виходить, що тепер у Москві знайшли новий сенс цим заявам
