Зізнаюсь щиро, у Бучачі була тільки один раз, на запрошення завідувачки бібліотеки для дітей Галини Меньків. Але й після тієї мандрівки мені вистачило вражень, мабуть, на все життя. Місто на кількох пагорбах, та ще й навесні, буквально – зачарувало. А коли знайшла там для себе друзів, то й поготів. Напередодні Нового року бучацька письменниця Олена Сурм’як-Козаренко під час зустрічі з тернопільськими літераторами презентувала нову книгу «Бучач у розповідях, міфах і легендах».
Ошатне видання у цупкій палітурці буде добрим подарунком, у першу чергу, для тих, хто подорожуватиме нашим краєм. 70 сторінок крейдованого паперу, а на кожній – професійні кольорові ілюстрації авторства пані Олени, Тараса Купчинського, Віктора та Олега Гребеньовських. До слова, перше враження було, що переді мною класичний путівник-довідник. Однак помилилася, бо коли занурилася у самі тексти – відірватися було не сила. Так цікаво й талановито написати про окремі історичні постаті та архітектурні споруди – це успіх! А все тому, що авторка, беручись до краєзнавчої теми, пішла не традиційним класичним шляхом, коли використовується «суха» мова цифр і фактів, а «вдихнула» в них душу. І від того тільки виграла. Недарма в останньому рядку на першій сторінці, зізнається: «Я вам розкажу про Бучач, яким його люблю я». Сімнадцять розділів – це знайомство з іншим часовим простором. Мені дуже імпонує, що авторка, розповідаючи про окремі історичні пам’ятки, не подає «голі» факти, а вдається до аналізу, до припущень. От як читаємо у розділі про «Ратушу», де мова про скульптуру Пінзеля Богиню Правосуддя: «На старих фотографіях поряд з нею сидить Запорожець (або, як дехто називає, Козак), а неподалік була дуже експресивна скульптура Невільника, котрий розриває пута. Тож, чи не цим хотів розповісти нам великий майстер про головну сутність нашого менталітету: найголовніше – здолати кріпака в собі – розірвати власні кайдани». І таких міркувань-прочитань у книзі чимало. Вона не лише інформаційно насичена, а й спонукає до думки та аналізу. А ще неабияк розширює світогляд. Не перестає вражати життєва історія про талановитого і таємничого скульптора Пінзеля. Як підтвердження звучать ось ці рядки: «В одному із своїх інтерв’ю, великий хроній ХХ сторіччя Володимир Возницький сказав: «Коли я помру, в мене буде одне прохання до Господа: дозволити мені зустрітись із Пінзелем. Думаю, нам буде про що з ним поговорити!». І як не погодитись із журналісткою Анною Золотнюк, яка колись висловилася про Бучач: «Це особливе місто. Здається, тут зійшлися кілька факторів – історія, наснажена непересічними героями, багата архітектурна спадщина та люди, ті, котрі творять його обличчя нині». Серед них – громадська діячка, краєзнавиця,письменниця, лавреатка обласної літературної премії імені Степана Будного, членкиня літературного об’єднання при обласному осередку НСПУ Олена Сурм’як-Козаренко.
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
