Так вважають волонтери та патріоти міста Теребовля, що на Тернопільщині, які зібрались відмітити 1 січня 2021 року день народження національного героя України.
Подібні мітинги відбуваються вже традиційно кожного року в центрі міста поряд обеліска з погруддям Степана Бандери.
Перегляньте також:
- Тернопільський музей отримав експонати що нагадують про боротьбу кримськотатарського народу
- В’ячеслав Негода став на бік Тернопільського мистецького коледжу ім. Соломії Крушельницької
Волонтери ГО «Теребовлянська вежа» незалежно ні від кого зібралися відмітити день народження свого кумира, але так співпало вже, що й Теребовлянський Центр КІД цю національну урочистість відмічає постійно, вони й забезпечили звукову підтримку. Теребовлянський народний хор «Союзянки» під час цього виконав декілька творів, один з яких був «Пісня про Бандеру». Крім того, святі отці, а саме – настоятель ПЦУ Св. рівноапостольного князя Володимира о. Володимир Якубишин, парох УГКЦ Святого отця Миколая Петро Пастух та служитель цієї ж церкви о. Петро Мушинський провели панахиду по Герою України та окропили його пам’ятник святою водою(див відео). В кінці всі присутні виконали Гімн України.
Під час всього дійства два волонтери – Стадник Олексій та Любомир Заверуха поряд обеліска тримали червоно-малиновий стяг та Державний прапор. Всі бажаючі поставили біля підніжжя запалені лампадки пам’яті. Цього року зібралось мало людей, напевно це пов’язано з карантином. Але волонтери говорили так: «Нічого, нехай прийде навіть одна людина віддати шану нашому герою і це вже буде добре. Степан з Небес бачить все і вдячний небайдужим людям, адже він віддав все своє життя боротьбі за волю та незалежність України».
1 січня 1909 року у селі Старий Угринів (тепер Калуського району Івано-Франківської області) в родині греко-католицького священика народився лідер Організації Українських націоналістів Степан Бандера.
Про одіозну історичну постать Степана Бандери за пройдені десятиліття вже написано та сказано багато чого. Радянський режим із своєю кривавою пропагандою як лише не називав його – і терористом, і колаборантом, зрадником, розкольником і т.п. Життя Степана промайнуло, мов та зірка, що раптово впала з неба на землю та посіяла в людях віру в справедливість та добро, у світле майбуття. Національна ідея живе і до нині в багатьох українців-патріотів, які розуміють та впроваджують в життя науку Степана Бандери про те, що найголовнішим є українська нація, єднання і співпраця на благо всіх людей за всіх часів.
Степан став реальним символом ще за свого життя і проніс цей тягар, не спіткнувшись, до кінця. Та це ж справжній виклик долі, достойно відповісти на який не зуміли тисячі тих, кого свого часу вважали героями. Є такі унікальні рядки, написані самим Бандерою, де він описує свої переживання:
«Мушу Вам щиро сказати, що мені дуже важко. Гнітить мене невимовно те, що з моїм ім’ям зв’язується найбільші цінності нашої боротьби, куплені працею, великими жертвами і кровію Найкращих Друзів. Чуюся негідним служити за символічне зосередження тих вартостей українського визвольного руху. Під тим моральним тягарем людина слаба, все бачить, як мало сама внесла до спільних надбань, яка безмежна різниця між власним вкладом, власною спроможністю і власною вартістю та тим, що має репрезентувати й очолювати. Репрезентація – це не моє діло, не маю для цього жодних диспозицій і чуюсь зле в такій ролі. Змістом мойого життя досі була боротьба, так і мусить бути дальше. Не можу боротьби репрезентувати, коли не беру в ній участі. На репрезентанта «за склом» не надаюся».
Проте доля розпорядилася по-інакшому – Степан Бандера так і не зміг повернутися безпосередньо на поле бою, змушений був до кінця життя нести цей хрест – бути символом. Так він і загинув від рук КДБ. Прізвище Бандера, що перекладається «прапор», таки стало його життєвою місією.
Не знаючи нічого, легко судити. Але прозріння приходить лише тоді, коли Бог входить в серце та душу людини. Тоді вона, ніби народжується знову і вже не судить нікого, а вивчає та передає Божу ласку, знання іншим. І важливо не те, що вам хтось зробив добро, набагато важливіше те, що, кому і скільки добра зробили ви. Україна – це наша Мати, вона нас породила з Божого Благословення, а вже діло кожного з нас, як прожити своє життя: чи чесно й справедливо, з любов’ю в серці чи нікчемно…
Віктор Аверкієв, фото та відео автора
