Завжди казала й казатиму: «Усмішка – це візитівка нашої душі». Інша справа – як часто сьогодні усміхаємось і радіємо життю…Причини загальновідомі, особливо в нас, українців («Земля у вогні, ворог стріляє, /загарбник Бога в серці немає»). Між тим пісня та усмішка (молитва – без обговорення) завжди рятували, рятують і рятуватимуть людство («Я на колінах молюся щиро:/ «Господи, дай нашим людям миру!»). Процитовані рядки з нової книги тернопільського поета гумориста («Підручники і посібники»), активного учасника літературного об’єднання при ТОО НСПУ Василя Глемби. «Карантин… як воно людині на карантині?» – назва гумористично-сатиричної збірки, яка відразу налаштовує на позитивний лад. Епіграф автор запропонував із «Теорії великого вибуху» («The Big Bang Theory»): «Колись ми все одно будемо дивитися на це з гумором. Тож, може почнемо це робити зараз?».
Щоб не вигадувати зайвини, процитую заслуженого діяча мистецтв України Олега Германа, який у передмові висловився про написане Глембою так: «Коли читав його жарти – усмішка була на устах від першого до останнього рядка. Вона була різною, але дозволила пересвідчитися, що автор вдало вибрав і тему, і час, і настрій. Гадаю, що цей вірус веселості заразить вас та прожене з душі втому й тривоги, а навзаміну Василеве слово засіє веселі іскорки у ваших очах». Хоча сьогодні «Чесній людині жити не просто/ у двадцять років і в дев’яносто»… Події початку цього року, що минає – це вже історія. Людська пам’ять має здатність швидко все призабувати. Василь Глемба нагадує нам про Полтавщину, Нові Санжари, про які писав по гарячих слідах ще в березні: «Не кидайте в людей камінням,/ до всього ставтесь з розумінням!/ … Гуляє вірус, ой гуляє./ Хай нас Господь оберігає!».
Перегляньте також:
- Тернопільський музей отримав експонати що нагадують про боротьбу кримськотатарського народу
- В’ячеслав Негода став на бік Тернопільського мистецького коледжу ім. Соломії Крушельницької
«Народний» гумор пана Василя аж проситься у Всеукраїнський журнал «Перець» (був донедавна такий). Тож у переддень Новоріччя згадуємо як воно було і як нам жилося упродовж 2020 року, особливо – навесні: «– Пам’ятаєш, я просила бараболь купити?/ Доведеться тобі ще раз в магазин сходити./ – Вона що, зіпсована? Несмачна, чи як? / – Ні, тут справа в іншому. Вона вся – буряк»; «Люди з маскою в селі не можуть дати ради. / По черзі її носять. Нині – голова сільради»; «Маски шити самим! Антисептик – виготовляти!/ То, може, і гривні нам самим друкувати???»; «Хоч VIP, хоч не VIP, друже,/ Богові байдуже./ Господь не розбирає,/ Він «там» всіх зрівняє»… У збірці різнолика ритміка: від «лагідних» до гострозубих» віршів. На перший погляд, книга не має системності, розділів. Але якщо звернути увагу, що під кожним віршем вписана дата, то стає зрозуміло – відповідає назві «Карантин». Автор подає книгу у вигляді щоденникових записів з надією «… не занепадати духом і не втрачати надію на те, що рано, чи пізно, усе завершиться». Сподіваємось і ми…
