Нарешті «Сніговиця» Володимира Кравчука у моїх руках. Таємничість починається вже з перших рядочків: «У віконце подивіться: / Хороводить Сніговиця…». Зізнаюсь, чесно, відразу захотілося снігу, як в дитинстві, отого – пухнастого і сріблястого, білого-пребілого. І подумалось (а чому б і ні!): чим більше люду прочитає нову віршовану казку талановитого українського письменника, тим швидше завітає до нас справжня зима! Та ще й напередодні Різдва. Ото було б диво! Не лише дітлахам, а й дорослим.
Нова книга нашого краянина (Збараж) з’явилась у видавництві «Джура» напередодні доброго свята української дітвори – Дня святого Миколая. Кожна її сторінка збагачена ілюстраціями знаної тернопільської художниці Лесі Носихіної. Оскільки в ній переважають «зимові» барви, книга набуває особливої магнетичної привабливості. Подекуди вони стали розкішним тлом для чотиривіршів. Головний персонаж, окрім Сніговиці, дід Медоборій («…ще кремезний, показний, вусатий»), з’являється непомітно, але відразу припадає до серця. Чому «непомітно»? Бо відчуття таке, що знаю його вже давно (déjà vu ). І спало на думку неймовірне: а що, як поетові вдалося в уяві «реанімувати» добрий образ того, хто, можливо, й справді жив колись у цих краях? Шосте чуття підказує мені, що так воно і є. Бо ж добрі письменники – добрі провідники саме доброї інформації.
Перегляньте також:
- Тернопільський музей отримав експонати що нагадують про боротьбу кримськотатарського народу
- В’ячеслав Негода став на бік Тернопільського мистецького коледжу ім. Соломії Крушельницької
Дідусь Медоборій – яскравий, цікавий (і новий!) образ від Володимира Кравчука. Запропонований казковий герой може бути добрим прикладом для наслідування: він не дає ображати ані звірів, ані птахів. І навіть рятує Сніговицю (вітру буйного сестрицю), яка… заблукала: «На порозі гостя сіла,/ Довго з дідом гомоніла/ І домовились про те, /Що її він проведе». Письмо автора книжки легке, як пухнастий сніг: добірні порівняння, епітети,багатий синонімічний ряд, розкішні метафори. Образ Сніговиці – підтвердження цьому. Вона в нього бешкетує, хурделить, снігом стелить, стукає у шибку. А казкова пригода, про яку йдеться, мов пір’їна із крила, наче птиця білокрила.
Текст, який гармонійно вживається з ілюстраціями, не лише збагачує ментальний рівень того, хто читає (незалежно від віку), а й, в першу чергу, впливає на естетичний смак. То що вже казати про душу і серце? Вони наповнюються сяйвом небесної любові. І це головне!
