Із великою скорботою сповіщаємо, що 26 листопада 20202 року біля 23 години відійшов у вічність від тяжкої недуги теребовлянець Олег Уруський.
Волонтери, бійці АТО та вся громадськість міста, краю висловлюють щирі співчуття великій родині померлого, його близьким, товаришам, знайомим.
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
Пан Олег народився в родині хліборобів 5 травня 1956 року в с. Стара Брикуля Теребовлянського району Тернопільської області, а в Теребовлі почав проживати приблизно з початку 60-х років минулого століття.
За свій земний шлях Олег здійснив безліч добрих справ. Він був патріотом України до останньої кісточки, любив Неню понад усе і робив для неї, що було в його силах і ще більше. Він прирівнював всі негаразди в нашій країні до своїх особистих і рахував, що так мало б бути з кожним українцем. Адже, лише так, на його думку, можна було б побудувати справжню державу із справжніми законами для всіх, державу, в якій всі рівні та впевнені у завтрашньому дні. Ось з такими переконаннями він пройшов весь Майдан у ті буремні роки Революції Гідності, боровся там пліч о пліч із своїми друзями-волонтерами. Зі своїми однодумцями стояв супроти свавілля влади, проти тих «беркутівців» та зрадників-снайперів. Бруківка, крижана вода із брантсбойтів, вогонь, чорний дим шин, кров, рани майданівців… Хіба всі жахіття того часу можна перерахувати? А потім війна з москалями на Сході… Олег і тут не залишився осторонь, разом з волонтерами ГО «Теребовлянська вежа», Міжнародного благодійного фонду «Чесна Україна» побував не один десяток разів на самій передовій з гуманітарними місіями нашим воякам-землякам. Там бачив весь буд тієї клятої війни, відчув все те на собі, москалячі «Гради», в тому числі. Олег за життя мав купу друзів по всій Україні та за кордоном і всі його пам’ятають, сумують за ним…
Це був чоловік з великої букви, з величезною душею та палким серцем. Безлічі людям він приходив у скрутні хвилини на допомогу, боровся всіляко як громадський активіст за добробут людей, міста та краю. Він був доброзичливим, комунікабельним, цікавим та допитливим, а ще надзвичайно справедливим, волелюбним, але безкомпромісним у ставленні до всіх ворогів України. Він багаторазово виступав разом з волонтерами на різних патріотичних заходах в навчальних закладах, бібліотеках, клубах, співпрацював зі всіма волонтерами краю, був надзвичайно активним у громадському житті. Його слова багато хто пам’ятатиме довго: «Якщо ти борешся з ворогом, то не уподоблюйся йому», «Деякі люди забули, що вони люди. Забули навіть, що їх Бог створив…», «Ми ж з одного двора… Чого ти?» Вітався Олег зі всіма завжди не інакше як – «Слава Україні! – Героям слава!», або – «Щастя, здоров’я!», це кожен його товариш та знайомий знає.
Останні роки Олег був заступником голови ГО «Спілка бійців та волонтерів АТО Теребовлянщини «Сила України», окрім того, що був членом ГО «Теребовлянська вежа» багато років, з дня її заснування.
Рід Олега, рід Уруських, дуже давній, він бере свій початок з ХV століття, а можливо й раніше, походить з Перемишлянщини. Окремо його геральдику не встановлено, повного опису немає ніде, проте цей рід часто згадується в «Історії України-Руси» Михайла Грушевського.
Нехай, брате, тобі земля буде пухом! Спочивай спокійно з Богом!
Панахида відбудеться 27 листопада 202 року о 19.00 за адресою: площа Шевченка 8-А, кв. 8, а поховання 28 листопада 2020 року о 12.00.
Віктор АвЕркієв
