Григорій Монастирський — доктор економічних наук, професор. У 2000 році закінчив ТАНГ (тепер Західноукраїнський Національний Університет). У 2003 році захистив кандидатську дисертацію, 2011 року — докторську дисертацію. Тривалий час займається проблемами вдосконалення системи управління країною на територіальному рівні. Спілкуємося з Григорієм Монастирським про складнощі та перспективи місцевого самоврядування.
— Пане Григорію, нещодавно жителі області дізналися, що згідно з постановою, яку ухвалила Верховна Рада, на Тернопільщині залишиться три райони. Чи є конституційними такі зміни щодо адміністративно-територіальної реформи?
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
— Почнемо з того, що будь-яка реформа повинна бути системною. Системність передбачає насамперед створення нормативно-правової бази для реалізації цієї реформи. Так само реформа з децентралізації або адміністративно-територіальна реформа вимагає відповідно нормативно-правової бази.
Основним законом нашої держави є Конституція України. Вона визначає поняття місцевого самоврядування, систему і повноваження органів місцевого самоврядування, місцевих органів державної виконавчої влади, засади адміністративно-територіального устрою.
В нас діє розділ 11 Конституції України, у якому чітко зазначено, що місцеве самоврядування — це право жителів сіл або їх об’єднань, селищ та міст самостійно або через утворені ними органи вирішувати місцеві питання в межах законів і Конституції України. Тобто діюча Конституція дозволяє об’єднувати в єдині громади лише сільські поселення. Формувати громади на базі міст та селищ діюча Конституція забороняє.
Окрім цього, питання адміністративно-територіального устрою Верховна Рада має вирішувати на основі відповідних законів. Тобто формування нових районів на основі Постанови Верховної Ради України дещо не вписується в положення Конституції України.
Без завершення формування адміністративно-територіального устрою на первинному рівні, на рівні ОТГ, формування районів є дещо завчасним. Ми не завершили формування однієї системи, а вже переходимо до іншої. Це може призвести до порушення системи державного управління країни. В реформі має бути певна логіка. Якщо ми не завершили попередній процес, то не можемо братися за інший. Спочатку слід сформувати єдину систему ОТГ на первинному рівні та внести відповідні зміни до Конституції України.
Наголошу на тому, що адміністративно-територіальна реформа нашій державі однозначно потрібна, вона на часі. Ми з цими змінами запізнилися на 29 років. Вважаю, українці повинні були розпочати реформу у 1991 році. Якщо ми її реалізовуємо зараз, то маємо обдумувати кожен крок для того, щоб життя кожного громадянина України ставало кращим.
— Які плюси може дати людям адміністративно-територіальна реформа?
— Один із найголовніших плюсів у тому, що ресурси залишаються на місцях. І можна побачити куди вкладають ці кошти. Вже сьогодні в області є приклади успішних ОТГ, в яких облаштовані дороги, скверики, відремонтовані школи, дитсадки, побудовані нові об’єкти соціальної інфраструктури. У таких громадах почав працювати бізнес, розробляються стратегії розвитку. Цебто реформа для кожної людини надає нагоду покращити середовище свого проживання. Тому що більшість з нас все своє життя проводить в наших громадах, рідних населених пунктах.
Від комфортності проживання кожної людини на тій чи іншій території (а ця комфортність залежить від органів місцевого самоврядування) великою мірою залежить наш оптимізм, наш настрій, наше майбутнє.
— За скільки зможемо відчути покращення якості життя у громадах?
— Реформа розпочалася в 2014 році, 2015 року утворилися перші об’єднані територіальні громади. За цей відрізок часу люди вже побачили реальний результат. Зрозуміли, що можна, ефективно використовуючи ресурси та повноваження, надані місцевому самоврядуванню, змінювати життя в громадах на краще. Це не така далека перспектива.
— Чи потрібно вводити якісь новації у місцеве самоврядування, запозичувати чужий досвід?
— Нових стратегій вводити не треба. Вся система місцевого самоврядування в зарубіжних країнах базується на інструментарії муніципального менеджменту.
Є так звана система десяти інструментів муніципального менеджменту. Це стратегічне управління, локальний маркетинг, організаційна логістика, проектний менеджмент, ризик-менеджмент, антикризове управління, кадровий менеджмент, управління фінансовими ресурсами (фінансовий менеджмент), інформаційний менеджмент, ситуаційно-муніципальне управління. Використовуючи ці інструменти через певні технології, професійно навчені люди, які мають відповідну освіту та досвід, реалізовують їх і дозволяють забезпечити функціонування громад, як складних систем.
Насправді проблем є надзвичайно багато. Що цікаво, навіть у найбагатшій, найцивілізованішій країні громади стикаються з такими самими проблемами, як в Україні. Ніколи на всі сто відсотків не вистачає ресурсів, їх треба десь шукати. Існує також конкуренція між громадами. І закордоном громади так само боряться за місце під сонцем: за інвестиційні ресурси, за робочу силу, за туристів, за політичну підтримку. Це нормально.
— Часта проблема громад — нестача досвіду у новопризначених спеціалістів. Як можна зарадити у таких випадках?
— Більше п’яти років очолюю науково-методичну комісію Міністерства освіти і науки України з публічного управління та адміністрування. У нашій державі створена спеціальність «Публічне управління та адміністрування», яка навчає фахівців для системи органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Громада може направити своїх кращих випускників шкіл на навчання за цією спеціальністю. Є можливість скерувати людей, які вже мають вищу освіту, на навчання в магістратуру за цією спеціальністю. Спеціалістам в ОТГ підуть на користь курси підвищення кваліфікації, стажування у вітчизняних чи зарубіжних громадах.
Якщо особа хоче досягнути певних здобутків, вона повинна постійно вчитися і здобувати новий досвід. Адже зараз дуже динамічно змінюється система місцевого самоврядування і державного управління, технології. Знання, які людина здобуває сьогодні, вже завтра стають застарілими. Тому необхідно весь час їх оновлювати, вдосконалювати свої навички і вміння.
