З Інною знайомлюся у вбиральні перед зйомками новорічного випуску “Вечірнього квартал”. Вона малює губи перед дзеркалом. Потім дістає серветку і демонстративно їх витирає. Цікавиться, чи маю вологу серветку. Сама починає знайомство.
“А ви з ким сюди прийшли? – цікавиться у мене. Кажу, що я журналіст. Інна зізнається, що завжди мріяла, аби хтось написав про її життя. Обмінюємось телефонами, домовляємось про зустріч на вихідних.
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
У суботу зустрічаємося у “Кофехауз” на Хрещатику. Дівчина у ботфортах на високій шпильці, чорних джинсах, сірій хутряній жилетці. На вигляд їй 25 років.
“У Київ я приїхала у 17 років з села під Тернополем. Поступила в КПІ, бо добре знала фізику і математику. У мами і тата грошей, щоб зняти мені квартиру, не було. Мене неповнолітню ніхто на роботу не хотів брати. Поселилась у гуртожиток.
На перший день студента пішла з подружками у дорогий клуб на дискотеку. Для дівчат у той день вхід був безкоштовний. Сиділи за столиком, сміялися. Офіціант приніс мені дорогий коктейль. Я сказала, що нічого не замовляла. Він розповів, що то подарунок, а дякувати я повинна лисому чоловікові, який сидіть за барною стійкою”.
Так Інна познайомилась з Віктором Сергійовичем. Йому на той час було 52 роки. “Я до нього не підходила, побоялася. Він сам підійшов, запросив на танець. Був старшим за мого тата. Попросив мій номер телефону, запитав, де живу. Я нічого не брехала. Сказала, що з гуртожитку. Думала, забуде про мене.
Вернулася з подружками о 2 ночі в гуртожиток. Боялись, що на вахті не пропустять, а там уже стояв букет з 49 роз. Вахтерка сказала, що то мені. Між бутонами була встромлена візитка “Від Віктора”. Вранці він набрав мене, запропонував зустрітися”.
Інна зустрічалася з Віктором двічі на тиждень. “Він займався бізнесом і політикою. Я ніколи не лізла у його справи. Він не любив, коли у нього щось розпитувала. Знаю, що мав дочку, з дружиною розлучився. Дзвонив мені у п’ятницю і суботу, коли мав вільний час. Їздили до нього на квартиру. Він жив на Оболоні. Він мене одягав і забезпечував. Через два місяці я з’їхала з гуртожитку.
Він винаймав мені квартиру на КПІ. Спала з ним і не гидувала, навіть почала його трохи любити. Хоча він був лисий, з великим животом, хропів уночі. Заставив здати на права, весною купив машину. Просив супроводжувати його на різні прийоми, концерти. Я добре знала англійську. Він цим гордився. Брав мене, як перекладача на зустрічі зі своїми американськими партнерами”.
Віктор забороняв Інні зустрічатися з іншими хлопцями. “Дуже ревнував мене до всіх, але з самого початку сказав: “Ти будеш мати усе, що захочеш, але заміж я тебе не візьму, це не у моїх принципах”. Я мріяла про сім’ю, хотіла дітей. Він мав доньку, тому більше спадкоємців не хотів”.
Інні подобався хлопець на два роки старший. “Ми зустрічалися таємно. Звісно спали, проводили разом час. Я в нього втюрилася, нічого не могла з собою зробити. Папіку про це мабуть мої сусіди донесли. Він пригрозив, що з Олегом, моїм хлопцем, можуть щось зробити. Казав, що в ліс його вивезе, ніхто не знайде.
Я злякалась, просила нічого з ним не робити. Олега покинула без пояснень, хоч сама дуже мучилась. У мене було все — абонементи у найкращі фітнес клуби, кредитка, на яку щомісяця Віктор скидав 4-5 тисяч доларів. Не всі гроші тратила на шмотки. Трохи відсилала мамі. Брехала, що знайшла хорошу роботу.
Заставив на руці вище ліктя вибити татуювання з його іменем. Продивлявся мій телефон — вхідні і вихідні виклики і повідомлення, поставив у квартирі прослушку. Я туди приходила додому тільки ночувати. З подругами і мамою по телефону говорила після пар в університеті і на вулиці”.
Віктор сам покинув Інну на її 23-річчя. “Приїхав пізно увечері. Подарував квіти і сказав, що ми маємо розстатися. Йому сподобалась інша. Мені залишить квартиру і машину. Більше приїжджати не буде. На пам’ять подарував золотий кулончик. Я образилась, ніч проплакала. Той кулончик йому услід жбурнула. Відчула себе непотрібною, використаною, дешевою шльoндрoю.
Таке враження було, що я курточка, яка зносилася і яку викинули на смітник. А потім зрозуміла, що треба жити далі. Все-таки я була у виграші. Мені залишилась квартира і машина. У багатьох дівчат і це після розставання забирають.
Влаштувалась на роботу в банк. Там познайомилась зі Славіком. Йому зараз 40. Забезпечений, розлучений. Робить мені дорогі подарунки. Я не соромлюсь того, що cплю з ним за гроші. Він теж мені подобається, але любові між нами нема і заміж я за нього не хочу. Коли знайду кохану людину, Славіка покину. Він це знає і не ображається”.
