Кожний відрізок нашого життя неповторний, бо сповнений особливих миттєвостей і нового досвіду, який треба збагнути, осягнути і прожити (іноді – пережити). Якщо хтось міркує, що актори тільки в театрі, то він глибоко помиляється. Насправді, кожний з нас «багатофункціональний» актор, тільки не замислюється над цим. Однак, прокидаючись щодня вранці, приміряємо і виконуємо найрізноманітніші ролі: матері (батька), бабусі (дідуся), сестри (брата), тітки (дядька), племінниці, сусіда, колеги по роботі, приятеля тощо.
Тернопільська поетеса, журналістка Леся Заморська кілька років тому опинилась у статусі бабусі. Нова роль настільки їй сподобалася, що вона про свої враження та емоції мало не щодня «звітувалась» на своїй сторінці у ФБ. Так народилась нова поетична збірка «Дівчинка з Файного міста», яку вона присвятила своїй онучці Лілії. Це її перша поетична збірка для дітей старшого дошкільного та молодшого шкільного віку і третя в авторському доробку. Тексти променіють любов’ю, щирістю, щастям, радістю, добром, світлом, позитивом, легким гумором. Кожний новий день крихітки так само був новим і для бабусі. «Це поетичний життєпис перших двох рочків життя моєї дорогої онучки Лілії, зізнається авторка книги, – вірші натхненні великою любов’ю. Мені писалося дуже легко і світло. Хотілося закарбувати усі досягнення маленької кралечки, бо для мене, для моєї онучки та її батьків – усе відбувається вперше. Своєю появою на світ ця дівчинка круто змінила моє життя. Коли вперше взяла її на руки, то водночас хотілося плакати і сміятися від щастя, кричати від радості і дякувати Богу за цей дар. Скільки прекрасних митей ми провели разом за ці два роки! Скільки було усмішок, обіймів, поцілунків! Лавиною щастя стало для мене її перше слово «баба». До кінця життя не перестану дякувати Богу за красуню-внучку і молитися за її здоров’ячко і щасливу долю!».
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
Тим часом учасники творчої студії «Дивотворчики» (керівниця Ольга Базник-Щедріна) проілюстрували твори. У найближчих планах – створити анімаційний фільм про дівчинку з Файного міста. А заслужений працівник культури України, композиторка Надія Галабурда написала музику до тих віршів, які їй найбільше сподобалися.
«Справжній милий Божий дар –/ ангелятко з білих хмар/ натхнення бабусине/ золотко дідусеве./ За ці дари я щиро вдячна Богу,/ за Промисел Його в моїм житті»; «… яке ж то щастя, коли внуки/ яскравим сміхом сповнять дім!» – ділиться зі всім світом радістю щаслива бабуся. Від себе додам, що дівчинці Лілі невимовно пощастило з бабусею, але усвідомлення цього прийде колись, через енну купу років. Так влаштоване життя. Тим часом збірка ясніє «Бабусиним щастям»… У ній не лише «Щасливі миті», а й «Лілин день», «Кленові листочки», «Сметанкові узори», «Санчата» тощо. За дорослішанням дівчинки можна спостерігати, читаючи «Відвідування храму», «Святвечір», «Квітна неділя», «Пасочки», «Писанка», «Великодній кошик». Традиції роду, українського народу – все це провадить авторка і бабуся Леся Заморська, аби виховати у дівчинці любов до вишиття («… тільки вишиванку одягатиме / ангел буде брати під крило»). З особливою ніжністю і молитвою, з найкращими почуттями вишиває вона вишиванку: «… стане мій дарунок дивовитвором, / оберегом внучці золотій». Ось Ліля «у жменьках листячко носить,/ що фарбувала художниця-осінь», а ось «… дітки стали чемні,/ кому пишуть всі листи?/ Чому клопоти приємні/ творять казку доброти?».
Яке щастя, коли з року в рік мережиться ниточка доброти у стосунках різних за віком поколінь, коли є кому передати набуті знання і досвід у сфері людських стосунків. Повірте, це найвагоміший здобуток, який тільки може бути у житті людини. «Дівчинка з Файного міста» – це «оберемок» позитивної радості і гарний приклад для наслідування усім тернопільським, і не тільки – бабусям.
