Цей неймовірний конкурс фотосвітлин 2020 «Книжкові герої серед нас», який організувала Молодіжна секція Української бібліотечної асоціації, надихнув багатьох працівників сучасних книгозбірень на справжні добрі дива. А що це саме так, можна пересвідчитися, переглянувши фотографії на сторінці Тернопільської бібліотеки-музею «Літературне Тернопілля» у ФБ. Згадана відома бібліотека нашого краю бере участь у конкурсі. Остаточні підсумки за попередніми результатами голосування у мережі Інтернет відбудуться 15-го вересня.
«Учасниця конкурсу від нашої книгозбірні, – каже завідувачка бібліотеки-музею «Літературне Тернопілля» Галина Компанієць, – Ірина Олійник. Працює у нас з листопада 2019 року. Образ Джейн Ейр був обраний не випадково, адже Ірина та її родина проживають у селі Струсів, де в свій час народилася та проживала перекладачка роману англійської письменниці Шарлотти Бронте «Джейн Ейр» Ольга Ситник- Сліпа. Ми щиро вдячні акторці нашого драматичного театру Ірині Складан, яка допомогла підібрати костюм з проминулої епохи».
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
Я пильно вдивляюся у представлену світлину, де в ролі літературної героїні Ірина Олійник: мало сказати, що фото мене вразило, більше того – зворушило. Щось особливе є у цьому сконцентрованому погляді, ба – до кінця нерозгадане… Між тим відчут тя таке, що перед нами постала сама Джейн Ейр, яка матеріалізувалася у нашому часі, просто так завітала до бібліотеки у самому центрі міста, взяла книгу про саму себе… і в скорім часі читатиме її. А, поки що, вона розгублена і спантеличена від споглядання і занурення у наше сьогочасся.
А ось що розповідає сама Ірина-Джейн: «Мені пощастило спілкуватися із вчителькою історії Струсівської загальноосвітньої школи ім. С. Будного Олександрою Іванівною Мороз, далекою родичкою Ольги Ситник-Сліпої ( 1894 -1976), яка була дружиною двоюрідного брата Йосифа Сліпого – Родіона. Ольга Ситник – Сліпа народилася в селі Струсів у сім’ї Й.Ситника і Т. Гарматій. Батько був співзасновником першої у Теребовлянському повіті читальні «Просвіта». Сама Ольга – внучка Василя Гарматія, який був депутатом австрійського парламенту 1848 року, закінчила початкову (польську) школу у Струсові, згодом –Тернопільську семирічку. Студіювала вчительський семінар українського педагогічного товариства ім.Т. Шевченка у Львові. І ще важлива деталь. Вона товаришувала з сином «каменяра» Петром Франком, з яким започатковували Пласт. Про щирі стосунки свідчить листування, яке збереглося у Струсівському музеї. Петро був закоханий в Ольгу. Промовистий факт. На літніх канікулах, аби побачити кохану, він організовував у Теребовлі змагання пластунів. З Теребовлянської фортеці вони долали різні перешкоди лісом аж до самого Струсова. І все це було лишень задля того, аби пригубити кілька ковтків кави з горнятка, яке «зоріло» в руках коханої. Однак життєві стежки розійшлися. Ольга побралася з лікарем Родіоном Сліпим, який на той час навчався в Австрії. Вимушена розлука, вчителювання, захворювання на сухоти…З допомогою Родіона жінка одужує. Завдяки їхньому коханню народилося двоє донечок – Ольга та Орися.
До розмови приєднується працівниця бібліотеки Оксана Лехіцька: « Донька Ольга Сліпа була активною просвітянкою, досить успішно перекладала твори англійських класиків. У 1939 році у Львівському видавництві «Діло» вийшов перший переклад українською мовою твору Шарлотти Бронте «Джейн Ейр» під назвою «Ідеалістка». Померла Ольга у 1976 р. у Мельниці-Подільській. Родіон був лікарем дивізії «Галичина». Після Другої Світової війни проживав у Німеччині. Після важкої хвороби там і помер. Похований у місті Міттенвальт. Перед смертю він встиг написати книгу «Плекання і догляд немовлят», яку присвятив своїй дружині Ользі. Книга сприймається настільки по сучасному, що і сьогодні може стати добрим посібником для молодих мам. Цікавий факт. Коли Родіон йшов з дивізією через Карпати, він зустрівся із своєю донькою Ольгою, яка переховувалася з бандерівцями по лісах, лікувала їх. Він кликав її з собою, але вона відмовилася. Згодом була арештована органами НКДБ 14 грудня 1945 року, засуджена на 10 років ув’язнення. Після звільнення працювала медсестрою, лаборанткою у медичному та зооветеринарному інститутах Львова. Від 1989 року проживала в Струсові, зібрала матеріали для місцевого історико-краєзнавчого музею, в якому представлена експозиція про Ольгу Ситник-Сліпу. Оригінальним експонатом музею є білий светр, зв’язаний дружиною Івана Франка Ольгою, для коханої дівчини сина Петра Ольги. Також була співробітником Музею-заповідника Й.Сліпого в селі Заздрість.
У 1992 році українські журналісти відвідали музей сестер Бронте в Англії, але були здивовані, що в експозиції немає українського перекладу. Згодом в Києві вийшла стаття під назвою «А синьо-жовтого прапорця немає». Про цей сумний факт прочитав професор медицини Львівського університету Степан Ярема, який особисто був знайомий з Ольгою Ситник. Він передав переклад твору «Джейн Ейр» та прапорець України в музей сестер Бронте львівськими медиками. Відповідь не забарилася. Доньці Ольги Сліпої, колишній репресованій лікарці УПА Ользі Ситник, невдовзі прийшла бандероль із подякою від Міністерства культури Великобританії за вшанування письменників Англії. В бандерольці Ольга отримала брошурку-екскурсію, де були світлини замку, в якому знаходиться музей та експозиції з перекладом роману українською мовою і з прапорцем України.
Крім твору Шарлотти Бронте «Джейн Ейр», Ольга переклала інші твори американських та англійських письменників, а саме: «Алясканець» Д.Кервуда (опублікована у Тернополі у 2001 році під назвою «Таємниця Марії Стендіш»), повісті Д.Стреттон – Портер «Рябий», «Дівчина з Лемберлосту» та інші.
До слова, про сам роман, який обрали для конкурсу тернопільські бібліотекарі Ірина Олійник, Оксана Лехіцька, Уляна Баран, Галина Компанієць. Вперше він побачив світ 173 роки тому, але піднята у ньому тема актуальна і зараз. Сьогодні роман «Джейн Ейр» посідає почесне 10 місце із 200 інших книг за версією BBC і був екранізований 10 разів. Це хвилююча історія дівчинки сироти, її тернистий життєвий шлях, про її становлення, мужність, силу волі, кохання.
Цими днями конкурсне фото тернопільських бібліотекарів (авторка Галина Компанієць), виставлене і доступне для всіх на сторінці МС УБА у Facebook, де й відбувається відкрите голосування. Переможцями стануть три світлини, їхні автори отримають цінні призи від МС УБА. 12 фотографій адміністрація молодіжної секції відбере для створення календаря.
Фото: Галина Компанієць
