На сайті проекту із генеалогії «GOFORETIME» Новинам Тернопільщини вдалось натрапити на цінну інформацію про тернополян, які емігрували у міжвоєнний період. Тут є імена, дати народження, місця проживання. Кожен бажаючий може її переглянути за посиланням: https://goforetime.com/ua/2RPemigrationB. На сайті проекту можна знайти багато цікавої інформації про волинян, і зокрема, лучан, які жили 100 років тому. Бази даних проекту постійно поповнюються
Для того, щоб відповісти на питання «Для чого треба досліджувати свій родовід?», ми вирішили поспілкуватись із Артуром Альошиним, засновником проекту «GOFORETIME», генеалогом, дослідником Волині, співорганізатором проекту «Lodomeria»
Перегляньте також:
- Тернопільський музей отримав експонати що нагадують про боротьбу кримськотатарського народу
- В’ячеслав Негода став на бік Тернопільського мистецького коледжу ім. Соломії Крушельницької
Родинні фото Артура Альошина.
– Артуре, коли ти вирішив займатись дослідженням свого роду? Які маєш результати?
– Пам’ятаю, що вже в 10 класі в шкільній газеті (яку я і робив, як дизайнер) була стаття про мій рід. Так що, більше 10 років, я цим займаюся, десь з класу 6-8. Почалося з легенди про дворянське коріння прабабусі. Як це часто буває, легенда не підтвердилася, хоча люди і справді були не бідні. Далі почав вивчати своє волинське коріння (усі мої предки українці з Волині), далі перейшов на поляків, білорусів, росіян. Навіть німецьких колоністів знайшов, які приїхали до Польщі 300 років тому, на запрошення одного з магнатів. Щодо результатів, то нині у мене в дереві близько 250 осіб, що є моїми прямими предками і ще кілька тисяч їхніх нащадків. По деяким «своїм» селам я почав робити проекти в Фейсбуці, де спільно з жителями ми відновлюємо і записуємо історію сіл. Я з натиском на архівні документи, вони ж з натиском на домашні архіви та усну історію. Ще, результатом можна вважати те, що це хобі переросло у мою професія. Нині, багато людей з різних країн звертається до мене за допомогою.
– Чи знаходив, якісь факти про предків, які тебе вразили?
– Було цікаво досліджувати історію прадіда-поляка. Вийшло так, що в перші роки війни він прийшов наймитом в село моєї прабабці і вони побралися. Потім разом поїхали в Німеччину на роботи, а після війни, а численні прохання прабабці повернулися на Волинь. Після війни, на Волині, поляків не залишилося, практично. Та й польсько-українські відносини, м’яко кажучи, були більш ніж негативні. Прадід практично повністю змінив свою біографію. А час був такий, що його діти якось і не питали про нього нічого. От, зараз тим дітям розповідаю де він народився, як його насправді звали і інші невідомі і незвичні для них факти.
– На сторінці свого проекту ти часто публікуєш цікаві знахідки, де ти їх знаходиш? Розкажи, про останню цікаву знахідку?
– Дуже люблю працювати з оригіналами документів. Якесь особливе відчуття, коли можеш доторкнутися до минулого не через екран комп’ютеру, а саме в живу. А ще перебуваючи в архіві, часом натрапляєш на документи, які до тебе не бачив жоден дослідник взагалі або ж багато десятків років. Це просто неймовірне відчуття, ніби відкриваєш маленьку таку Америку. З останнього можна розповісти про вірш знайдений серед документів часів німецької окупації з околиць міста Ківерці. Вірш польською мовою, але без підпису, дати, чи навіть якоїсь іншої інформації як він потрапив у ту збірку документів. Подібну знахідку ще якось побачив в записах працівника РАЦСу з Головного часів Другої світової війни, але там були переписані знані радянські фронтові пісні, як от «Катюша». Просто дивно, що це було зроблено в блокноті для записів народження та смерті.
– Знаю, що ти робив ДНК тест на етнічне походження? Цікава твоя думка і чи можна таким тестам довіряти?
Родина з Тернополя, поч. ХХ ст.
– Скажемо так, етнічне походження, то така «приманка», якій не слід сильно довіряти, але яка добре діє на багатьох людей. Тим не менше цінність ДНК тестування в іншому. Після тестування людині дають доступ до списку людей, з якими вона має генетичну спорідненість. У списку звісно, лише ті люди які теж зробили собі тест. Зазвичай, для тих хто тестується в Україні такі списки складаються з 2-4 тисяч осіб, потенційних родичів. Більшість із них доволі далекі і ваш зв’язок незначний. Тим не менше, бувають сюрпризи. Як приємні так і не дуже. Можна виявити, що ти не дитина своїх батьків чи не внук свого діда і тд. Але це, на щастя, не про мою сім’ю. За допомогою тесту я перевіряю чи те, що я досліджую за допомогою документів збігається з правдою. Також, раджу такі тести всиновленим, або ж тим, хто втратив зв’язок з далекою чи близькою родиною, особливо якщо вона виїхала до Америки.
– Для чого, на твою думку, варто чи не варто вивчати свій родовід?
– Вивчення родоводу – це чудове хобі, де ти вивчаєш себе, свою сім’ю, локальну та загальносвітову історію. Вивчаючи – ти пізнаєш правду. В підручниках з історії більшість фактів подають загально «Війна почалася у 1939-му» чи «У найбільшій танковій битві загинуло ххх людей» і лише дослідження власної історії справді дозволить зрозуміти усе те, про що тобі розповідали. Люди стають толерантніші, знаходячи у себе багатонаціональне коріння, люди стають добрішими, чуючи, що їхнім предкам, хтось врятував життя. Також, вивчення родоводу – це чудова можливість навідатися до далекої родини, а часто – вперше з ними познайомитися.
Джерело фото: https://goforetime.com/
Тетяна Яцечко-Блаженко
