Незбагненно, але COVID-19 забрав життя двох відомих братів-медиків Івана та Олега Гайдів із Бариша Бучацького району, з різницею у два тижні. 18 червня у 58-річному віці від ускладнень помер Іван Михайлович, який був начальником Військово-медичного клінічного центру Західного регіону, полковником медичної служби, кандидатом медичних наук, заслуженим лікарем України, заслуженим працівником охорони здоров’я України, кавалером ордена Данила Галицького. А 1 липня не стало його молодшого брата Олега, якому було лише 52 роки. Олег Михайлович був завідуючим хірургічним відділенням філії №2 КНП «Консультативно-діагностична поліклініка» у Черкасах.
Іван Михайлович помер у київській клініці, куди його доправили у важкому стані, тож колеги та військові прощалися з ним і в столиці, і у Львові, де він мешкав. Прощальне слово виголосив народний художник України Роман Василик, який теж родом із Бариша. Вони з Іваном Гайдою підтримували щире спілкування. Іван Михайлович як меценат сприяв організації іконописної виставки на Півдні України. У день похорону у Бариші головнокомандувач ЗСУ генерал-полковник Руслан Хомчак за дорученням президента України вручив синові Івана Гайди Ярославу заслужену нагороду — орден «За заслуги» (посмертно). Син Ярослав — начальник відділення невідкладної хірургії Одеського госпіталю.
Перегляньте також:
- Друге місце в Україні: ТНПУ лідирує за працевлаштуванням
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
«Упродовж десяти років Іван Михайлович очолював Військово-медичний клінічний центр Західного регіону, де проявив себе як талановитий керівник, — йдеться на сторінці Генерального штабу ЗСУ. — Був офіцером високих моральних засад: завжди ввічливий як у стосунках із колегами, так і з пацієнтами. Його енергетика, інтелігентність, спокій та рівновага створювали неймовірно позитивну ауру та викликали беззастережну довіру. Як людина глибокої освіченості Іван Михайлович займався ще й науковою діяльністю: його перу належать публікації з питань соціальної медицини. У 2009-ому закінчив Львівський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України та отримав ступінь магістра державного управління. Під його керівництвом була організована медична реабілітація військовослужбовців, які отримали важкі поранення, а також сформовано військовий мобільний госпіталь у зоні АТО, який донині рятує життя нашим захисникам. Нас покинула людина із великим серцем, гострим розумом, чудовий друг і гарний фахівець».
В Олега Михайловича через коронавірус розвинулася тотальна пневмонія, стан різко погіршувався, 30 червня його перевели на апарат ШВЛ, а ввечері його не стало. 2 липня у Черкасах із покійним прощалися колеги й рідні біля лікарні, де він працював, труну також пронесли біля вікон інфекційного відділення, де з COVID-19 досі бореться його дружина Людмила.
У той час, коли в Черкасах ховали Олега Михайловича, в Бариші парох Ігор Табачак відслужив заупокійну літургію. Місцеві мешканці зі співчуттям прийшли помолитися за свого земляка. Патріотичну родину Гайдів поважають у селі. Нині в Бариші вже нема нікого з їхніх найближчих родичів. Батьки померли, старший брат лікарів Ігор мешкає в Івано-Франківську, працював інженером.
— Ми саме вийшли з церкви, молилися за упокій братів Гайдів. Вони мені троюрідні, сумуємо усією родиною, — сказав «НОВІЙ…» по телефону директор Бариської ЗОШ Мирон Люховський. — На жаль, недуга забрала їх так рано… Хоча брати давно виїхали із Бариша, але щороку під час відпустки приїжджали до села. Їхня мати Ганна Федорівна вчителювала, тато Михайло Павлович працював фельдшером, а свого часу остарбайтером, був пов’язаний з українським національним підпіллям, за що був ув’язнений в сталінські табори. Батько помер у 2010-ому, мати у 2017-ому. Олег зробив реконструкцію батьківської хати, а Іван звів будинок у Бариші, планував тут жити. Я більше спілкувався з Іваном Михайловичем, бо він частіше навідувався до села, до того ж він мій кум. У них є ще старший брат Ігор 1955 року народження, який живе в Івано-Франківську. Через пережите горе у нього піднявся тиск, не зміг поїхати ні на похорон у Черкаси, ні до Бариша. Син Олега, донька Ірина та його дружина Людмила — медики. У дружини також підтвердили коронавірус. Рідні Івана Михайловича теж нездужали, але нині у них вже негативні тести. Його дружина Ольга родом із нашого села, донька Ольга — медик, син Ярослав — військовий лікар в госпіталі в Одесі, зять Олег — теж військовий лікар. Від початку карантину діти й онуки Івана Михайловича були в Бариші. Він не навідувався до них, адже увесь час працював у госпіталі, не хотів піддавати рідних можливій небезпеці. Востаннє приїжджав до Бариша у травні, коли вже почали послаблювати карантинні заходи. Іван Михайлович і Олег Михайлович навіть не стикалися упродовж карантину. Як так, що вони майже одночасно занедужали?.. Невідомо. COVID-19 — ще невивчена хвороба, навіть фахівці не беруться робити якісь висновки. Брати ніколи не скаржилися на здоров’я.
Іван Михайлович і Олег Михайлович — гордість і візитна картка Бариша. Ми втратили фахових медиків і чудових наших земляків із великим серцем. Іван Михайлович був скромним, ніколи не розповідав про свої заслуги, я лише після його смерті дізнався з інтернету про його високі звання. Коли Олег Михайлович приїжджав до Бариша, на їхньому подвір’ї збиралася черга односельців. Кожен ішов зі своїми проблемами зі здоров’ям. Олег Михайлович був висококваліфікованим спеціалістом, намагався кожному допомогти. Брати мали великий талант від Бога, шкода, що їхній життєвий шлях так передчасно обірвався…
