2 липня Всесвітній день собак – свято не офіційне, але дуже потрібне, адже собаки і люди сотні тисяч років живуть поряд одне з одним. Щодня ми бачимо як щасливих домашніх песиків, так і безпритульних, які потерпають не тільки від холоду і спеки, а ще і від байдужості до них людей. Собака найбільше щаслива, коли в неї є двоногий друг, тому у Всесвітній день собак побажаємо усім собакам знайти свої домівки!
Домашні собаки у різних країнах зі своїми господарями живуть відповідно до правил і законів. І, заводячі чотирелапого друга за кордоном, господарі мусять виконувати усі вимоги, щодо утримання собаки.
Перегляньте також:
- У Бережанах рятувальники витягнули з колодязя собаку
- Сиділа в підвалі і плакала: у Тернополі врятували собаку
Родина тернополян Сергія Гаврилко та Наталі Баран з 2013 року проживає у Словаччині. Малюка Лакі породи джек рассел купили, ще не знаючи правил утримання собак і котів у цій країні. Через рік родина, прогулюючи песика, отримала штраф за те, що пес не зареєстрований і без жетона з посиланням на господарів. Про те, як організовано співіснування тварин і людей у Словаччині розкаже господиня Лакі Наталія Баран.
Наталія Баран: “Як тільки приїхали в Словаччину, дуже захотіли мати друга з яким можна було б розділяти такі гарні моменти. Так з’явився Лакі. Ми його купили через Інтернет. В нього немає документів чи родоводу. Йому 6. Спочатку гриз нам ліжко, туфлі, шапки, все, що міг дістати, не давав вночі спати, хотів гратись. Але виховав в нас з чоловіком терпіння, режим і відповідальність. Ми всюди разом. Сьогодні наш вірний друг ще і чудовий нянька для нашого синочка. Він є важливим членом нашої маленької сім’ї. Знаємо, що ми для нього все, тому кожен день стараємось любити його ще більше!
Кожний собачка у Словаччині має мати реєстрацію за місцем проживання, і кожного місяця платяться внески, з яких покращують умови для собачників. Гроші ідуть на спеціальні закриті парки для вигулу, спеціальні смітники з пакетиками, адже тут всі прибирають за своїми собачками. Кожний собака має на нашийнику значок, навіть якщо загубиться – легко знайти господаря. Ці правила ми вивчали доки жили в місті. Коли завели Лакі ми не знали, що якщо не зареєструємо вчасно собаку отримаємо штраф. І дійсно заплатили! А в перший рік, навіть, не здогадувались про такий закон. Одного дня гуляли собі, до нас підійшли патрульні і спитали “Де значок в собаки?” і виписали штраф, ось так.
Зараз ми живемо в своєму будиночку за містом, тому вже не в курсі, що робиться в місті, які зміни що до собак. Але виявлявилось тут є закон, який забороняє тримати собак на ланцюгу. Тобто – не можна прив’язувати. Тільки просторий вольєр. І за тримання собаки на ланці штрафують!
До речі, щойно задумалась, що ніколи не бачила безпритульного собаку тут! Тобто, не ходять собаки по місті, так як в Тернополі, завжди боялась ввечері йти додому, бо жила біля ринку. Тут є багато притулків для собак. І ще помітила «моду» брати собачку з притулку, нарівні з тим, як і купувати породисту собачку. Часто бачу гарно доглянутих «дворняжок».
Але і з притулками не усе гаразд. Тут теж проблеми з цим. Є багато притулків. Ми завжди передаємо туди корм чи деякі речі. Але є спеціальні групи та форуми, де збирають кошти і все потрібне. Найгірше в циганських поселеннях, там все неконтрольовано. Але вводять нові закони, щоб вберегти від знущання собак. Незабаром мають прийняти закон, щоб заборонити в тих поселеннях «заводити» собак.
Для дітей у Словаччині є «лісові» школи, де з маленького вчать діток ставитись з повагою і обережністю до природи. Про те як поводитись з тваринками і рослинками. Як поважати ліс і його мешканців.
Я ось думаю, добре, що мене і мого чоловіка батьки з дитинства навчили любити тваринок і піклуватись про них. Я обов’язково передам цю любов своїй дитинці! Я не уявляю своє життя без таких чотириногих друзів!”
Наталя та Сергій зняли про свого улюбленця Лакі фільм.
Порода джек рассел тер’єр дуже товариська до людей. Собачки приймають участь у всіх подіях, які відбуваються у родинах.
З Вікіпедії: “Порода була створена Джоном Расселом у Великій Британії у першій половині XIX століття. Англійський пастор, на прізвисько Джек, був азартним та заповзятим мисливцем на лисиць. Тому у своїй селекційній роботі над породою він намагався поєднати спритність, швидкість та розум. Для створення породи парсон-рассел-тер’єрів схрести
