Світ, що довкола нас, не лише різнобарвний, а ще й різноформний і різно-витинанковий. Листя, гілля, дерева, пелюстки квітів, трави, птахи тощо – все це має не лише свою форму, а й свого автора, ім’я якому Творець. Художники малюють фарбами і пензликом, письменники – словом, а мистці витинанок – ножицями. Хто з нас в дитинстві не брав до рук папір і ножиці? Таких, мабуть, не знайдеться. Пригадую, найрозповсюдженішим паперовим «витвором» у дитинстві були сніжинки: різних форм і конфігурацій. Далі фантазія не рухалась. А виявляється, на світі так багато див! Одне з них тримаю в руках. Це книга тернопільської майстрині Галини Дудар «Дивовижний витинанковий світ» («Навчальна книга – Богдан»).
Найбільше мені припали до душі розділи «Метеликотерапія» та «Витинаю пісню». Чи тому, що зараз літо (пора метеликів!), а чи тому, що просто обожнюю цих божих створінь. А пісня? Український піснеспів – це медитація. Витинати і співати – одне одному не заважає, а лише підсилює творчий процес, надихає, одухотворяє і, якщо хочете – зцілює. Що таке зцілює, знаєте? Творчий процес очищає думки (потік думок). Коли вони чисті (думки), тоді легко оновлюється не лише інформаційне поле людини, а й – ментальне. Не мені вам розповідати, як багато сьогодні залежить від чистоти думок. Бо ж доведено – це світ матеріальної природи. Ми з вами частинка Цілого (природи, Творця). Тому зцілення – це оздоровлення, це повернення в лоно Творця і Його творінь, аби стати з ним Єдиним Цілим. Ось що каже з цього приводу сама авторка: «Якщо хочете, щоби світ став веселішим, витинайте різнобарвних метеликів. Повірте – допомагає. Тим паче, що дефіциту кольорового паперу у нас наразі не спостерігається. Споглядання метеликів – не тільки задоволення і радість від зустрічі з прекрасним. Це джерело натхнення. Їх хочеться малювати, вишивати, виплітати і… витинати».
Перегляньте також:
- Тернопільський музей отримав експонати що нагадують про боротьбу кримськотатарського народу
- В’ячеслав Негода став на бік Тернопільського мистецького коледжу ім. Соломії Крушельницької
У книзі у цікавій жанровій формі подається інформація не лише про мистецтво витинанки, а й про її історію, походження, про різновиди витинанок, про її символіку тощо. Майстриня щедро ділиться із читачами найсокровеннішим: таємницями, яких треба дотримуватись під час роботи, аби витинанка вийшла гарною, охайною і неповторною (шість золотих правил доброї витинанки). Є тут і майстер-клас «Різдвяний ангел» і рубрика «Спробуй сам». До слова, авторка подає зразки малюнків, які можна вирізати з книги. Комусь до вподоби стане «Іграшка-витинанка», а мені – «Вітальна листівка». Чотирнадцять кольорових авторських робіт вигідно прикрашають згадану книгу. Серед них «Пташина розмова», «Великоднє», «Бог ся рождає», «Ой на Івана, ой на Купала», «Дерево життя «Сонячне», «Прилетіли янголята». І ще несподівана грань таланту проявилась у пані Галини: її легке і філігранне письмо. Щоденниковий жанр. Через це книжка несподівано оживає! Саме на одній із її сторінок я прочитала дуже важливу для себе інформацію: «Про сойку – маленьку пташину з чубчиком – кажуть, що нібито вона тримає ключі від вирію. А ще її вважають віщим птахом. 11 грудня відзначають день сойки, підгодовують її і питають про свою долю, «бо ця птаха всюди багато буває, про все добре знає, – мало спить, про все сповістить». «Білі фіранки» – присвята Галини Дудар витинанці: «Білий-білий аркуш, /наче перший сніг…/ Обрізки паперу/падають до ніг…/ І, о диво дивне!/ О, чарівна мить!/ Народився ангел/ серед тонких віт!/ Розцвіли на вітах/ квіти чарівні,/ Завели пташата/ голосні пісні./ Диво-витинанки – білі фіранки,/ наче із серпанку/ витяті вони».
Народна майстриня, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України, вчитель-методист Галина Дудар родом із Копичинців. Закінчила фізико-математичний факультет ТДПІ (нині національний), вчителька математики. Авторка персональних виставок, учасниця Всеукраїнських мистецьких конкурсів. Постійно у творчому пошуку.
Валентина Семеняк
Фото авторки
