Відразу скажімо – грибів ще немає в лісі, але в ньому завжди, в любу пору, присутнє щось інше, важливіше та приємніше.
Ранкової недільної пори 17 травня 2020 року вирішив перевірити чи є гриби в нашому лісі, що на горбах біля Теребовлі в районі «Досів». Чому так рано? Бо в Інтернеті наші вояки-земляки, що воюють на передовій на Сході виставили ще 10 днів тому фото з білими грибами. Нині такі катаклізми з природою проходять, що все можливе, от тому й задумав на власні очі у всьому пересвідчитись.
Перегляньте також:
- Підприємці з Тернопільщини підозрюються у переправі чоловіків закордон
- Друге місце в Україні: ТНПУ лідирує за працевлаштуванням
Піднявшись схилом так метрів зі 100 й крутизною під кутом в 60-70°, зрозумів, що грибів не буде, бо ж ними і не пахне, немає відповідного лісового відпару та й просто восьме чуття підказало. Але душу радували спів лісових птахів, ярка зелень приємно впадала в очі. А ще ж чисте повітря чого лише варте! Поволі настрій кращав, в середині все співало, але не як ото на весіллі, а якось заспокійливо, тихо. Дійшло – тож енергія в мене надходить, природа нею ділиться без всяких там викрутів. Пройшов декілька Км і зробив приємний висновок: а карантин таки посприяв позитивно, можливо в більшій мірі не на людей, але через них на природу. Діло в тому, що дана ділянка лісу в минулі роки була сильно засмічена, так званими, «відпочивальниками», які ще себе нарікають гордо «любителями природи», але на справді вони є її губителями. Зрідка попадались пластикові та скляні порожні пляшки й целофанові пакети. Приємно було усвідомлювати, що чи то люди стали кращими, а чи просто те від того, що в лісі їх поменшало. Так, розмірковуючи, вийшов до Підгорянського скруту, який майже прямовисно йшов униз до ріки Серет під кутом 80°. До самого монастиря не пішов, а зупинився на місці й з висоти сфотографував частинки сіл Семенів та Малів, що, мовби мліли у ранковій чарівній тиші.
Повертатись додому не хотілось, тому ще деякий час ходив знайомими стежками чи й просто навпростець. Вже на зворотному шляху, на його одному із схилів, вирішив відпочити на давно кимось змайстрованому бівуачному місці із столом та лавками. Вразила повна чистота і ще прилаштований мішок на стовбурі дерева поряд для сміття. Спершу не повірив очам своїм, закрив їх, відкрив, але все по правді було. В голові промайнуло: – Нарешті за багато років таки знайшлися добрі люди. Дякую вам щиро, добродії, за вашу любов до природи! От би так по всьому прилеглому до міста лісі зі всіх його сторін! – Але інший голос продовжив, – Та чи це надовго? От знімуть карантин і все буде по-старому – купи сміття, сморід і т.п. – Все ж будемо надіятись на добропорядність наших мешканців.
Сиджу на лавці, сиджу й тут чомусь захотілося прилягти на неї. Так і поступив, розпростерся горілиць та й мимоволі від переповнення емоціями закрив очі. Пташки щебетали, витьохкували своїх пісень, ніби запрошували до свого гурту. Коли ж відкрив очі, то… То аж здригнувся від нового, перевернутого зображення навколишньої дійсності. І що? Розум розумів, що це ж від лежання, але якесь інше чуття казало – світ прекрасний у всіх його проявах, навіть перевернутий. Захотілось увіковічнити ту перевернуту красу, тому й сфотографував та зняв частково так відео.
Затяжна цього року весна через постійний холод, навіть такі дерева як ясен, горіх, акація ще не повністю розпустили листя, а от сосна якраз цвіте зараз, кущі глоду також.
Природа, ліс, зокрема, це надзвичайні лікарі, тому, браття й сестри, бережімо їх і вони нас вилікують від усіх хвороб! А з деякими нам потрібно самим боротися й перемагати завжди їх. Це такі хвороби, наприклад, як байдужість, нехлюйство, які приводять до знищення та забруднення природи й самих себе людей.
Віктор Аверкієв, фото автора
