35-річна Віра Фещук живе у селі Залісці на Тернопільщині. Незважаючи на те, що у жінки є вроджені вади, вона добре справляється з домашньою роботою та самотужки виховує двох дітей. Повідомляє «Ternopolyanka».
Віра Фещук змушена виконувати всю роботу ногами, однак вона краще справляється з усіма завданнями, ніж люди без фізичних вад. Жінку знають не тільки в рідному селі, а й далеко за його межами. В жительки Тернопільщини з дитинства немає двох рук, до того ж одна нога коротша за іншу.
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
З самого раннього віку Віра привчалася робити усе сама нарівні з іншими дітьми, допомагала батькам по господарству, добре вчилася. Окрім цього дівчинка навчилася вишивати ногами і навіть освоїла мистецтво візажу. Віра змушена була навчатися дома, але за своїми досягнення вона нічим не відрізнялася від ровесників. Дівчина навчилася так акуратно писати ногами, як дехто не вмів руками.
Дівчинка встигала і вчитися, і ще й працювати на городі. Сусіди і до сьогодні дивуються квітковому саду, який виростила Віра Фещук. Ще підлітком вона почала вишивати картини та рушники, які часто займали перші місця на всеукраїнських конкурсах.
В 2011 році жінка вийшла заміж за свого односельця і в пари народилися двоє чудових дітей – донька Евеліна та син Андрій. Однак, жінка навіть не намагалася найняти няню чи просити допомоги у бабусь. Віра навчилася справлятися з усіма обов’язками самостійно – годувала, сповивала та купала малюків.
На жаль сімейне життя не склалося, чоловік почав часто заглядати у чарку, чого дружина вирішила не терпіти і через п’ять років подружня пара розлучилася. Незважаючи на це, Віра Фещук не втрачає оптимізму і своє натхнення черпає в дітях, яких часто називає крилами.
Завдяки публікаціям у пресі про талановиту тернополянку дізналися за межами України. Вона часто отримує посилки та допомогу від небайдужих українців. Хоча доля створює перепони для Віри Фещук, проте вона не здається і продовжує з оптимізмом рухатися вперед.
