Ні для кого не секрет, що безкоштовної медицини давно не існує. І саме фінансові проблеми, які виникають з вини центральної влади, найчастіше стають причиною проблем з якістю надання медичних послуг.
Чому не всі міські лікарні не завжди в належному стані?
Перегляньте також:
- Друге місце в Україні: ТНПУ лідирує за працевлаштуванням
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
У мережі можна часто почути нарікання на поганий стан лікарень. Мовляв, стіни давно не ремонтовані. Бракує внутрішнього устаткування. Причина такої ситуації доволі проста – уряд з року в рік не виконує своїх зобов’язань щодо вчасного перерахування субвенцій на зарплату медикам.
Змінюються президенти і уряди, але практика залишається тією ж. Кабмін залишає діру у фінансуванні зарплат лікарів (до-речі, така ж ситуація з освітою), розраховуючи на те, що місцевим радам не залишається іншого вибору як перекинути фінінсування з інших статей, щоб уникнути соціального вибуху в своїх громадах. В результаті місто, фактично закриває діри у держбюджеті, замість того, щоб ремонтувати лікарні і впроваджувати програми розвитку галузі.
Ще у листопаді минулого року міський голова Тернополя Сергій Надал звертав увагу на те, що медична субвенція з державного бюджету для забезпечення надання гарантованих державою медичних послуг мешканцям Тернопільської міської територіальної громади передбачена тільки на І квартал 2020 року.
Для прикладу, у зверненні тернопільської міськради вказувалося – медична субвенція на інсулін у той же період забезпечить лише 25% потреби. Держава перестала фінансувати медичне забезпечення у шкільних закладах.
Така ситуація повторюється з року в рік. Держава стабільно затримує від 40 до 50 % передбаченої субвенції. За прогнозами у першому кварталі 2020 року Київ вже недодав Тернополю близько 30 млн грн.
Хто відповідальний за брак коштів?
Відповідь треба шукати у законодавстві. Бюджет і відповідні фінансові гарантії затверджують народні депутати України спільно з урядом, який дає свої розрахунки у парламент. Якщо б уряд повноцінно виконував обов’язки передбачені законом, то місто мало б щороку кілька десятків мільйонів гривень для ремонту і оновлення лікарень. Тож наступного разу варто у свого депутата спитати, чому кошти не надходять вчасно.
На жаль, і в минулі роки і зараз “нагорі” прагнуть зберегти важелі впливу на громаду. В тому числі роблять це таким цинічним способом, як затримка державної субвенції. Тернопільський голова і рада пішли на певний ризик і забезпечили минулого року медиків зарплатами. У сусідніх галицьких обласних центрах ситуація не настільки райдужна. Там були затримки по кілька місяців і часткові виплати.
Коли ситуація з фінансуванням медицини зміниться на краще?
Лікарні будуть сучасними, коли уряд почне професійно робити свою роботу і відмовиться від популізму та практики перекладання власних прорахунків на місцеві бюджети.
Сьогодні, при будь-яких проблемах з державним бюджетом, місцеві громади опиняються у «підвішеному» стані. Красномовна цифра – понад 83 % надходжень у структурі місцевих бюджетів залежать від рішень “з центру” – говорить про серйозні системні проблеми. Без їх вирішення ані медицина ані освіта не будуть розвиватись. Уряд тримає місцеві громади на короткому повідку.
Тарас Васильчишин
