Про прикрий інцидент у групі «Чортківські оголошення» написала Лорітта Бобак. Її дядько пішов з дому ще у середу, 29 січня, та не повернувся. До пошуків навіть підключили поліцію. Як згодом з’ясувалось, йому стало погано та він втратив свідомість. Пройшло чимало часу, поки хтось з випадкових людей помітили чоловіка та викликали швидку. Втім у санпропускнику його сприйняли за безхатька та не поспішали викликати лікаря.
«В четвер, 30 січня 2020 року, об 11:38 (дані із журналу швидкої) до них надійшов виклик, на який вони виїхали, ще раз їм щиро дякую, і доставили мого дядька в санпропускник Чортківської районної лікарні. А далі, далі відбувається те, що не вписується ні в які рамки – ні в лікарські, ні в людські. Я не знаю прізвищ тих, хто чергував того дня. Але вони повели себе… Раз людина в болоті – значить бомж. Так він просидів там в санпропускнику, в тому першому коридорчику, цілих пів дня і цілу ніч 30 січня. Без будь-якої допомоги!», – пише жінка.
Перегляньте також:
- Тернопільський музей отримав експонати що нагадують про боротьбу кримськотатарського народу
- В’ячеслав Негода став на бік Тернопільського мистецького коледжу ім. Соломії Крушельницької
«В цей же час ми з поліцією шукаємо його усюди! Він вийшов він з дому ще в середу, 29 січня. Шукаємо вже третій день. І ось сьогодні, 31 січня, хтось з персоналу лікарні таки підійшов до дядька. Він сказав, де працювала його дочка, і вже звідти зателефонували його синові. Ми стрімголов полетіли в лікарню. Це було вже початок 12 години дня. А дядько і надалі сидів в першому коридорчику санпропускника, вже ДОБУ! Без допомоги!»
«З вигляду він був ледь живий. Але кого це цікавить! На мої крики, вже вибачте, я слів не добирала, мене ще й почали вчити, як я маю доглядати свого батька. І тільки після того, як я пішла до головного лікаря, на нього звернули увагу. Саме лише звернули. Не буду описувати, що було далі… По факту – інфаркт, забиття і реанімація! Весь цей час у внутрішній кишені дядькової куртки були його паспорт та телефон! Але люди боялись забруднити руки, не розуміючи того, що забруднили свої нікчемні душі! Дядько учасник бойових дій, стара хвора людина. Адекватна людина. Яка впала, можливо, втратила свідомість. З його слів, він впав біля стадіону по дорозі на Бердо. Заплутався за якісь коряги і не міг вибратися. Цілу ніч він намагався звідти вибратися. Аж зранку 30 січня його хтось, слава Богу, побачив. Цілу ніч він хотів вижити! А тут таке відношення. За його життя ще так ніхто з ним не обходився», – підсумувала Лорітта.
