Теребовлянські волонтери цієї групи відвідують на Йорданські свята Зарваницю з дня свого заснування, чому вже пішов шостий рік. Це дає їм, найперше, очиститись духовно, послухати Святкову літургію і, зрозуміло, очиститись загартованими тілами в святій купелі взимку.
Історія Зарваниці пов’язана з тим, що тут знайшов надійний прихисток київський монах, якому уві сні з’явився образ Богоматері з малим Ісусом на руках. У 1867 році Папа Римський Пій IX коронував ікону і надав Зарваниці статусу відпустового місця. Після проголошення незалежності України почалося справжнє відродження подільської святині. На честь 2000-ліття Різдва Христового тут було збудовано й освячено собор Зарваницької Матері Божої, надбрамну церкву Благовіщення, скульптурну композицію рельєфної ікони Зарваницької Матері Божої, чотириярусну дзвіницю, Хресну дорогу, купіль «Джерело Святої Анни», храм Пресвятої Євхаристії. Ансамбль Марійського духовного центру доповнюють зведені за останній час храм копії хатини Матері Божої та стації вервиці, «Український Єрусалим», споруджений на горі поруч з монастирем Студійського Уставу. Підйом до комплексу починається від 75-метрової дзвіниці.
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
Цього разу серед волонтерів був Олег Капуста, батьки якого радянським режимом були вислані до Сибіру і де він з братом народився. Тепер пан Олег привіз в подарунок Духовному центру книгу про життя свого дідуся Андрея Гумницького, який ще в далекому 1934 році спорудив церкву в с. Соколів, що неподалік Зарваниці й провів праведно все своє життя. Книги в кількості 30шт. були з успіхом передані в руки святому отцю Миколі Медюху, який запевнив, що вона попаде в потрібні руки та нею будуть користуватися з великою користю.
В той час основна волонтерська група слухала Святкову службу Божу, а потім після освячення всієї зарваницької води набрали її додому та подалися до купелі «Джерело Святої Анни». Після загальної молитви священик запросив бажаючих омитись святими водами. Бажаючих було дійсно багато, серед них і волонтери. І хоч погода на дворі цього року не радувала морозами, а сніг можна, шукаючи, лише сфотографувати, все ж багато людей занурювалося в крижану воду, перед тим хрестячись та промовляючи «Христос Хрещається – На ріці Йордан», а вже потім занурюючись тричі з головою. Були серед купальників й батьки з дітьми. Та всі, як один відповідали на запитання – як ви себе почували, коли заходили до води, коли занурювалися і коли виходили, приблизно однаково: «Відразу холодно було дуже, подих перехоплювало, але потім – просто благодать, дуже файно ставало».
Крім того, що волонтери прийняли святу купель, вони тут зустріли ще й багатьох знайомих, волонтерів з інших районів і навіть одного офіцера вояка-земляка, який прибув у відпустку із самого Кримського Новоайдарівського району Луганської області.
Святе Духовне місце, спілкування з Богом, очищення святою водою, зустріч з друзями – все це наповнило душі позитивними емоціями до краю. З тим патріоти й поверталися додому.
Віктор Аверкієв, фото: Олег Капуста
