Захід розпочався в обідню пору, о 13.00, на нього прийшли представники міської ради, волонтери ГО «Теребовлянська вежа», демобілізовані вояки війни з москалями та інші небайдужі мешканці міста. Озвучили мітинг працівники Теребовлянського Центру КІД.
На початку голос з гучномовця розповідав біографію одного з провідних ідеологів та теоретиків українського націоналістичного руху ХХ століття. Степан Бандера народився 1 січня 1909 року в с. Старий Угринів, Калушського району Івано-Франківської області в родині священиків. Все своє життя Степан присвятив любимій Україні, боровся за її незалежність, свободу і волю, та прийняв за це великі муки. Степан Бандера і Ярослав Стецько були авторами Акту відновлення Української Держави 30 червня 1941 року. 5 липня 1941 року Бандеру помістили під домашній арешт, а з 15 вересня 1941 року — в центральну Берлінську в’язницю. З початку 1942 року по серпень 1944 року перебував у концтаборі Заксенгаузен в бункері «Целленбау». У вересні 1944 року його звільнили і запропонували участь в керівництві антирадянського збройного руху в тилу червоної армії, однак Бандера відхилив пропозицію і на співпрацю не погодився. Радянський уряд уповноважив КДБ вчинити вбивство Степана Бандери в Мюнхені, ФРН. Це здійснив радянський агент Богдан Сташинський 15 жовтня 1959 року.
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
Нині ще живі нащадки Степана Бандери. Це його онук від сина Андрія – Степан Андрійович Бандера (1969), народився у Вінніпезі (Канада), має диплом Колумбійського університету. Нині працює журналістом, як і його батько, який видавав у Канаді англомовну газету Ukrainian Echo.
Ще й до сьогодення ставлення та відношення до українського патріота, його ідей, життя в самій Україні та в світі різні. Зрозуміло, для кожного націоналіста-українця Степан є кумиром, адже кожен з них досконало та детально знає всю біографію звитяжця, без застережень приймає його ідеї. А от ті, кому мало відоме життя та діяльність Бандери, його постать ще й досі сприймають в негативному плані. Вони не хочуть знати правди, а користуються нав’язаною протягом багатьох років радянською, енкаведистсько-кадебістською пропагандою перекручених, спотворених, а то й просто придуманих фактів про життя та боротьбу патріота. Ці люди в переважній більшості просто байдужі, ледарі, є й серед них самодури та вперті, інші. Проте порада всім буде такою: Найперше, не судіть нікого і нічого категорично, це прерогатива Божа; по-друге, якщо ж висловлюєте свою думку, то детально вивчіть предмет обговорення; не потрібно слухати поверхові чужі твердження, що базуються невідомо на чому, доходьте до істини самостійно, хоч би яким не був тернистий шлях до цього.
Степан Бандера був, перш за все, лише людиною, але людиною сильною, з власними переконаннями, підтвердженими історичною правдою. За час свого життя він мав багато друзів, однодумців, соратників, але мав також багато і ворогів, як в образі червоної зарази(радянської), так і коричневої(фашистської). Навіть посеред соратників інколи виникали незгоди по різних питаннях та діях, проте в кінцевому результаті мета у всіх була одна і ті тимчасові непорозуміння зникали.
Далі три святі отці – настоятель ПЦУ Святого Рівноапостольного князя Володимира Володимир Якубишин, отець мітрат, сотрудник УГКЦ Святого отця Миколая Іван Сивак та настоятель УГКЦ Зіслання Святого Духа Степан Манорик провели заупокійну службу і всі присутні урочисто виконали Гімн України та вклали до підніжжя обеліску живі квіти й запалені лампадки пам’яті.
А віти плакучих верб, що ростуть поряд, в той час розгойдані вітром обіймали погруддя патріота і ніби шепотіли: «Ніхто не забутий! Герої вічно живі! Слава Україні! Героям слава!»
Віктор Аверкієв
Фото автора
