Завжди схиляюсь перед тими, хто досліджує історію рідного краю, а маленьких сіл – й поготів. «Наша церква – храм душі» – так називається історико-краєзнавчий нарис про минуле та сьогодення церкви села Доброводи, який вийшов окремою книжечкою за редакцією письменниці і журналістки, просвітянки Марії Назар. Та ж і нагода яка! 225 років храмові у році, який вже проминає і стає причетним до історичного розвою нашої держави!
У ній використані спогади земляків, історико-краєзнавчі й архівні матеріали, а також літопис села. У цьому важливому проєкті також взяли участь члени Товариства «Просвіта» вже згаданого села: І. Залеський, М. Левицька, М. Коник. У виданні можна прочитати розділи «З історії народження Доброводівської церкви», «Адміністративно-господарський устрій церкви», «Дзвіниця як духовна посестра церкви», «Наш оберіг – наша каплиця», «Духовні та писемні раритети церкви», «Духовно-просвітницька місія церкви», «Із літопису села про участь церкви в національному відродженні в роки Незалежності України», «Відзначення свят у селі», «Бувальщини, перекази, легенди», «Священнослужителі на парафії». Книга щедро проілюстрована кольоровими світлинами, які яскраво і доречно збагачують духовні тексти, допомагають їх краще візуалізувати.
Перегляньте також:
- Підприємці з Тернопільщини підозрюються у переправі чоловіків закордон
- Друге місце в Україні: ТНПУ лідирує за працевлаштуванням
«Перша церква була дерев’яною. Священника возили на богослужіння із села Колодно, що було тоді містечком. Говорили, що одного разу на Великдень поїхала фіра по священника до Колодно, а що падав увесь день дощ, то священник не приїхав і селяни їли тоді непосвячені паски» – йдеться у давніх записах. Коли вже згодом зводилася камінна будова храму, то будівництвом керували приїжджі італійські майстри Ян Бабицький та Андрій Козинський. «Під час зведення храму було покладено капсулу про назву храму в честь Великомучениці Параскеви. Стіни зводили всім селом. Найактивнішими було 48 родин. Спочатку було зведено дзвіницю, потім на місці дерев’яної – нову церкву. Згідно даними метричного документа, першим священником нового храму став отець Дмитро Кудрицький».
Книжка «Наша церква – храм душі» – це добрий поштовх для того, щоб і собі взятися за дослідження історії свого місця народження (села, містечка, церкви або навіть і школи), ну, і, звісно, родоводу. Бо якщо кожний з нас заглибиться навіть в історію своїх родових коренів, то зробить дуже велику справу, адже з історій наших родів твориться історія великого народу. А якщо це так, то справдяться слова Пантелеймона Куліша, який колись сказав: «Рідне слово, рідний розум, рідна й правда буде». Одним словом, творімо нашу рідну історію разом. А книжка доброводівських просвітян – гарний приклад для наслідування.
