Злодії також самовдосконалюються, вигадуючи різноманітні ситуації, як когось обдурити, обікрасти, ошукати. Щоправда, часом людина злодієм стає, як кажуть у народі, бо дідько поплутав. Певною мірою до таких належить і «герой» кримінального провадження, яке днями розглядав Тернопільський міськрайонний суд.
Рік тому на початку грудня такий собі Анатолій С. рішуче підійшов до сірого автомобіля «Форд Ескорт», який уже пару днів стояв припаркований на автостоянці поблизу кафетерію «Маяк» на масиві «Дружба» у Тернополі. Оскільки був недільний ранок, більшість городян ще смакували ранковою кавою, злодійкуватого молодика помітили лише камери відеоспостереження. От тільки він не врахував цього моменту, а спокійно дістав ключі та, вдаючи, що шукає потрібний, шляхом підбору відчинив дверцята авто і спробував завести мотор. Але «залізний кінь» відчув чужинця і вперто мовчав.
Перегляньте також:
- Тернопільський музей отримав експонати що нагадують про боротьбу кримськотатарського народу
- В’ячеслав Негода став на бік Тернопільського мистецького коледжу ім. Соломії Крушельницької
Утім крадій не збирався так легко відмовитись від наміру вкрасти автомобіль і… викликав таксі. Коли поруч зупинилася машина із «шашечками», Анатолій підійшов до водія і, вдаючи роздратування, попросив буксирувати сірий «Форд» до пункту прийому металобрухту на вул. Промислову. Той здивувався.
«Не переживай, не ображу, заплачу, як скажеш!» – весело запевнив крадій.
Таксист мовчки кивнув, дістав із багажника трос, зачепив його до чужого авто і потягнув. Відтак вони доїхали до моста неподалік вул. Лозовецької, далі таксист відмовився їхати та, отримавши платню, залишив крадене авто на узбіччі.
Щоправда, наостанок порадив «власнику» викликати евакуатор і навіть продиктував номер телефону.
Довго не вагаючись, Анатолій так і зробив. Відтак незабаром уже водій евакуатора закріпив сірий «Форд» на платформі і відвіз іномарку у пункт прийому металобрухту.
Варто визнати, що робітники пункту не приховували здивування, побачивши, що їм здають на переробку цілком нову машину. Водночас вони відчули, що справа носить кримінальний характер. Тож поки один працівник роздивлявся-перевіряв автомобіль, інший тихцем викликав поліцію. Коли прибули правоохоронці, попросили надати їм документи на «Форд» та власний паспорт. Анатолій наговорив сім мішків гречаної вовни, зрештою заплутався і визнав, що автомобіль викрав.
У свою чергу власник не знайшов на автостоянці свого «залізного коня», викликав поліцію. За фактом незаконного заволодіння транспортним засобом, вчиненого повторно, правоохоронці відкрили кримінальне провадження (ч. 2 ст. 289 КК України). Оскільки санкція статті передбачає від 5 до 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна (адже потерпілому було заподіяно шкоду більш ніж на 21 тис. 600 грн.), відповідно до ст. 12 КК України даний злочин законодавець класифікує як тяжкий. Пояснив це все слідчий Анатолію.
«А що ж мені тепер робити?» – розгублено запитав той.
«Так про це раніше потрібно було думати», – зауважив правоохоронець та, помовчавши, пояснив, що коли він повністю визнає свою провину та розмір завданої матеріальної шкоди, і з цим погодиться потерпілий, можливо укласти угоду про визнання винуватості. Відтак у присутності прокурора та свого адвоката горе-автозлодій уклав цю угоду.
Тернопільський міськрайонний суд угоду затвердив, визнав Анатолія винним та засудив до 5 років позбавлення волі без конфіскації майна. Водночас звільнив його від відбування покарання, встановив однорічний іспитовий строк і поклав відповідно обов’язки періодично відмічатися в органах пробації, не покидати без дозволу місце проживання та роботи, не виїжджати за межі України.
Крім того, обвинуваченому доведеться сплатити понад 1 тис. 600 грн. за проведенні судом технічні експертизи.
Ось так миттєве бажання збагатитися завершилося повним фіаско і ганьбою.
З етичних міркувань ім’я горе-героя змінено.
Олекса Чиж
