Про те, що це є дійсно витвором рук та фантазії майстрів-умільців, можна зрозуміти, глянувши на світлини Чортків City. А хто мав можливість побувати у цьому селі в неділю, 29 вересня, той, безумовно, підтвердить, що від побаченого, як мовиться, ні в казці сказати, ні пером описати.
Церкву Перенесення мощей святого Миколая видно звіддаля. Ця культова споруда не велика за розмірами, проте якісно відновлена, перекрита булатною бляхою, що виблискує позолотою.
Перегляньте також:
- Тернопільський музей отримав експонати що нагадують про боротьбу кримськотатарського народу
- В’ячеслав Негода став на бік Тернопільського мистецького коледжу ім. Соломії Крушельницької
Подвір’я (цвинтар) вистелено бруківкою, аналогічні роботи виконані й на прилеглій території. Довкіл храму встановлена огорожа з каменю та узорчатого кованого металу. При вході одразу ж праворуч – розп’яття Ісуса Христа, до скривавлених стіп якого припадають віруючі. Ще далі – капличка у вигляді старої дерев’яної церкви, збудованої ще у 1730 році. Ліворуч – 14 стацій Хресної дороги з чорного граніту та описами про суд, страждання та мученицьку смерть на хресті Сина Божого. Але найбільше вражає монументальна постать Спасителя, яка височіє над усім. Ісус із розпростертими руками благословляє людей своєю безмежною любов’ю. Внизу є купіль з прозорою джерельною водою, яка струменить під дією насосів до місця вниз по каменях, де Іван Хреститель ллє із глечика воду на плечі Ісуса Христа, що символізує Його хрещення у річці Йордані. Фігури святих та сам монумент виконаний з такою майстерністю, що все виглядає цілком природно. Одне слово, аж дух перехоплює.
Свидівський сільський голова Богдан Сорока каже, що спочатку не було намірів так дивовижно облаштовувати церкву. Члени церковного братства Степан Малаховський, Василь Щербатий та Іван Левчук звернулися до засновника ПАП «Фортуна» Ігоря Фрича з проханням посприяти з ремонтом церковних бань та дзвіниці. Ігор Васильович разом з донькою Ольгою приїхали на місце, все оглянули, обміркували та вирішили допомогти. За два з половиною року все змінилося до невпізнання. Щедрі меценати та благодійники лише на огорожу, з усього видно витратили вражаючу суму.
Звісно ж, ні пан Ігор, ні пані Ольга не розголошують загальної суми пожертвуваних коштів. Про це нам розповідали самі свидівчани, які, разом з цим, висловлюють щиру подяку своїм добродіям-односельцям.
Додамо, що за зазначений проміжок часу тут працювали чотири бригади майстрів. Керівництво ПАП «Фортуна» навіть організувало для них триразове харчування та проживання. Селяни не відчували жодного дискомфорту та клопотів від перебування у селі робітників. Лише спостерігали як біля храму Божого поволі виростає витвір фундаментального мистецтва, яким можна милуватися на віки та пишатися водночас, позаяк до Свидови тепер приїжджатимуть гості звідусіль. Люди спостерігали та очікували освячення комплексу.
І ось цей урочистий день настав. 29 вересня майже усе село зібралося біля церкви Перенесення мощей святого Миколая, яка належить до Бучацької єпархії Улашківського деканату УГКЦ. Парафіяни на чолі з настоятелем церкви отцем Дмитром Подобою гостинно зустріли преосвященного Владику Димитрія (Григорака), єпископа Бучацького, який у співслужінні із священниками єпархії відправив Архієрейську БожественнуЛітургію та провів чин освячення Хресної дороги (див. фото).
Під час проповіді Владика виголосив подяку директору ПАП «Фортуна» Ользі Фрич та її батькові Ігорю Фричу за вагомий внесок у справи релігійної громади та вручив їм подячні грамоти від Бучацької єпархії УГКЦ. Бо вони навіть у день освячення комплексу постаралися: пригостили усіх присутніх (а їх було чимало) напоями та солодощами.
У святковому дійстві взяли участь представники районної влади: голова районної ради Віктор Шепета, перший заступник голови райдержадміністрації Іван Заболотний, заступник голови РДА з гуманітарних питань Йосипа Овод, заступник голови районної ради Петро Пушкар, начальник відділу культури, туризму, національностей та релігій РДА Галина Чайківська, голови найближчих сільських рад.
Вражень від Свидови у нас зосталися якнайкращі. Село світле, з великими перспективами розвитку. Чого лишень варте місцеве агропідприємство «Фортуна», чудова панорама якого відкривається подорожньому з гостинця на Чернівці. І все тому, що тут господарюють місцеві аграрії, які дбають про рідний населений пункт від щирого серця, а не так звані «парашутисти», що прагнуть лише одного – якомога більше землі. Але то вже інша тема розмови.
