Свято Воздвиження Животворчого Хреста Господнього встановлено на згадку про віднайдення та воздвиження Хреста Христового і святкується 27 вересня. Ця знаменна подія відбулася за імператора Костянтина Великого, який першим з римських імператорів припинив гоніння на християн. Це велике церковне свято, яке відноситься до особливих дванадесятих, має один день передпразництва і ще сім – попразництва.
В Тереребовлянській ПЦУ Св. Володимира, де настоятелем храму є обласний декан, декан Теребовлянського деканату, митрофорний протоієрей отець Володимир Якубишин, перед святковою літургією відбувся виніс Хреста Господнього. Хресту вклонялись всі присутні парафіяни на чолі з отцем та промовляли: «Христу Твоєму поклоняємось, Владико, і Святе Воскресіння Твоє славимо!», також багаторазово говорили: «Господи помилуй!»
Перегляньте також:
- Тернопільський музей отримав експонати що нагадують про боротьбу кримськотатарського народу
- В’ячеслав Негода став на бік Тернопільського мистецького коледжу ім. Соломії Крушельницької
Отець Володимир розповів про історію даного свята : «Празник Воздвиження Чесного та Животворчого Хреста Господньго – велике свято Православної Церкви. Сьогодні ми згадуємо про дві події в історії Церкви, про подію знайдення Чесного Хреста на якому був розп’ятий наш Господь, і подію повернення Чесного Хреста з Персії при імператорі Іраклії. З історії і переказів знаємо, що у перші три століття не було точно відомо де перебуває Чесний Хрест, бо після розп’яття Ісуса Христа і двох розбійників хрести були закопані неподалік від місця страти.
Рівноапостольний імператор Костянтин, що, за допомогою Божою, отримав у трьох війнах перемогу над ворогами, побачив на небі Боже знамення – Хрест із написом: «Цим переможеш». Він звелів на всіх знаменах війська зобразити хрести, завдяки чому й отримав перемогу над багаточисленішим ворогом. Гаряче бажаючи відшукати Хрест, на якому був розіп’ятий Ісус Христос, Костянтин направив у Єрусалим свою матір – благочестиву царицю Олену.
Незабаром були виявлені Гроб Господній і неподалік від нього три хрести, дощечка з написом трьома мовами «Ісус Назарянин, Цар Іудейський», зроблена за наказом Пілата, і чотири цвяхи, що пронизували Тіло Господа. Щоб дізнатися, на якому з трьох хрестів був розп’ятий Спаситель, Патріарх Макарій по черзі став підносити хрести один за іншим до важкохворої жінки. Від двох хрестів не відбулося ніякого чуда, коли ж поклали третій хрест, то вона в ту ж хвилину зцілилася. Сталося це вже тоді, коли тіло померлого чоловіка несли для поховання. Тоді стали покладати хрести на померлого, і коли поклали третій хрест, покійний ожив. Побачивши воскреслого, всі переконалися, що знайдено Животворящий Хрест. Християни, що прийшли вшанувати Святий Хрест, просили святителя Макарія підняти, воздвигнути Хрест, щоб всі могли, хоча б здалеку, благоговійно споглядати Його. Тоді Патріарх і інші духовні особи почали високо піднімати Святий Хрест, а народ, співаючи: «Господи, помилуй», пошановував Чесне Древо.
У Константинополь свята Олена привезла з собою частину Животворящого Древа й цвяхи. Рівноапостольний імператор Костянтин повелів спорудити в Єрусалимі величний і великий храм на честь Воскресіння Христового, що включав у себе і Гріб Господній, і Голгофу. Храм будувався близько 10 років. Свята Олена не дожила до освячення храму – вона померла в 327 році. Храм був освячений 13 вересня 335 року. На наступний день, 14 вересня, встановлено було святкувати Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста».
Особливу увагу отець Володимир звернув на самий Хрест та хрещення вірян: «Повсюди, де б не жили християни, ми зустрічаємо хрест: чи то на куполах церков, чи на капличках, чи на цвинтарях, чи при дорозі, чи на грудях. Святитель Кирил Єрусалимський писав: «З довірою творімо знак Хреста пальцями на чолі і на всьому: на хлібі, який споживаємо, на чаші, з якої п’ємо… він є великим проповідником. Від Бога є даний нам, як благодать. Хрест є знаком віруючих, пострахом демонів… Цінуй цю печать, а дано даром, тим більше почитай Доброчинця». Шановні браття й сестри, слід пам’ятати, що через хрест наша молитва йде до Бога, тому правильно потрібно ставити хрест на себе. Він має бути повним – від плеча до плеча та від чола і до нижче пуповини. Лише так ми можемо відвернути злі сили від себе, своїх ближніх, побороти хвороби та всяку іншу нечисть. З Хрестом ми народжуємося, живемо і помираємо. Нині свята Церква підносить хрест угору перед віруючими християнами і немов каже: «Дивіться люди, як Бог полюбив світ, полюбив вас, що дав себе прибити до хреста на якому в страшній нарузі помер ради нашого спасіння».
З часу розп’яття нашого Господа Хрест стає символом перемоги над смертю, через Хрест відкриваються брами Божого Царства,через Хрест на людей сходить благодать Божа і діються чудеса по всьому світі до тепер і будуть діятися повік. Прикладів цих,якщо уважно спостерігати є багато і зараз. Тому станьмо під дерево Хреста Господнього і тоді зникне в нас всякий страх
А зараз, браття й сестри, молімо й благаймо всемогутнього і милостивого Бога-Творця, щоб Він силою, владою і благодаттю Свого Святого Духа благословенно воздвиг і утвердив цей спасенний і зцілюючий (душу й тіло) Чесний Животворчий Хрест Господній в серці і розумі кожного українця, кожної людини, що нині мешкає на нашій землі та над усією Україною».
Народні прикмети та заборони
Вважається, що в цей день обов’язково потрібно відвідати церкву і прочитати молитви Животворящий Хрест Господній і Символ віри.
Наші пращури вважали, що напередодні цього свята нечиста сила намагається нашкодити людям якомога більше. Від зла і біди захищалися молитвами і оберегами. Також дотримувалися ряду важливих правил, щоб уберегтися від злих духів та їх підступів.
Вірили, що в цей день не можна заходити в ліс, де на безтурботних порушників міг чекати лісовик.
Також в народі побутувала традиція залишати вдома недоторканим якесь блюдо – за допомогою цього частування задобрювали домовика, щоб він наглядав за вогнищем, допомагав по господарству та берег житло. Крім того, його просили відганяти біди і зло від маленьких дітей в сім’ї.
До речі, мати кота в хаті в це свято вважалося доброю прикметою і обіцяло достаток всім домочадцям – таким чином тварини переймали на себе деякі «функції« домовика.
У той же час вважалося поганою ознакою побачити змію 27 вересня на свято – гад уособлював нечисть і зустріч обіцяла велику біду.
Хто на Здвиження дотримується посту, отримає прощення семи гріхів, а ті, хто не дотримувався, навпаки – їх набудуть.
На Здвиження потрібно від чистого серця давати милостиню, щоб в житті не було місця невдачам.
Заготовлена цього дня на зиму капуста вийде дуже смачною.
За прикметами, 27 вересня закінчується бабине літо і тепла вже не буде.
У цей день дме північний вітер – літо наступного року буде теплим, якщо західний – холодним.
Якщо журавлі летять, не поспішаючи, досить високо та курликають, то осінь буде теплою. А ще, дивлячись на птахів, заведено загадувати бажання – неодмінно збудеться.
27 вересня нових справ не починають, щоб потім у збитках не жити.
Заборонено вживати в їжу продукти тваринного походження.
Бажано не влаштовувати гучних застіль і бурхливих розваг.
У цей день ховаються в нори змії, вужі та ящірки, тому заборонялося в ліс ходити – щоб змія не затягла в свою яму.
Не рекомендується позичати гроші, щоб не зазнати збитків.
Заборонено працювати на землі, інакше на майбутній рік урожай не достигне.
На Воздвиження не можна порушувати піст, і господині накривали стіл «скромними» стравами без м’ясного.
Пращури вірили, що погані думки в цей день можуть принести хвороби і відігнати удачу – заборонялося сперечатися і сваритися на свято.
Також на Воздвиження вважали гріхом відмовити комусь, хто потребує допомоги, було прийнято давати милостиню та пригощати жебраків їжею. Вірили, що доброта обов’язково повернеться до вас із потроєною щедрістю.
Віктор Аверкієв
