Чому школярка з Бережанщини наклала на себе руки?

Якщо дитина десятки разів прибігає до батьків щось запитати, а на неї не знаходять часу, то вона буде сама шукати відповіді на свої запитання. Безпека дітей — це передусім відповідальність батьків. Зрозуміло, що нині такий час, що батьки максимально зайняті роботою, але не варто жити тільки матеріальними проблемами, треба приділяти час для рідних. Запитати себе: що спільно ви робили з дитиною, коли востаннє спілкувалися з нею? Не обов’язково це має бути тривала розмова, достатньо поцікавитись, як минув день, як її справи в школі. І найважливіше — любити своїх дітей.

Діану (ім’я змінено з етичних міркувань) знайшла в петлі її бабуся. Мама і старший брат були тоді на заробітках в Польщі. Тато теж був за кордоном. Проте батьки дівчинки не спілкувалися між собою — два роки тому вони розлучилися. У селі розповідають, що тато повернувся з АТО, не міг знайти роботу, не міг знайти себе, тож почав заглядати в чарку, так і розпалася сім’я… Син і донька жили з мамою і 85-річною бабусею. Наприкінці червня мати вирішила податися до сусідньої країни, щоб підзаробити. Планувала приїхати на перший дзвоник до Діани. Дівчина мала бути цьогоріч випускницею у місцевій дев’ятирічці, але, на превеликий жаль, прийняла інше рішення — дуже болюче для її рідних та близьких…

Мешканці Надрічного досі шоковані непоправним вчинком дівчини. «Все ішло до того», — зітхають однолітки, які стежили за сторінкою Діани в Інстаграмі. «Бунтарка» — так вона себе назвала в соц-
мережі. «Нехай доля несправедлива, та життя — гра, тож грай красиво», — таку фразу взяла за основну. У її сторіс — силуети дівчини з рогами та пляшкою алкоголю, грубі вислови, гнітючі думки, натяки на страшне… Вочевидь, всього цього до трагедії не переглядали батьки дівчини, тож не запідозрили лихого.

— Кажуть, що вона грала в якусь гру. Ніхто б не міг подумати, що така гарна дівчина таке вчинить… — зітхає сусідка родини. — Завжди віталася, не виглядала засмученою чи пригніченою. А що робилося в душі — хтозна… Мама наступного дня мала приїхати з-за кордону, може, підтримала б її і того не сталося б. Нині мати ледве світом ходить через втрату…

— Ця дівчинка — цьогорічна випускниця, — з сумом розповідає голова Надрічнянської сільської ради Володимир Баран. — Вона була звичайною гарною дитиною, не вирізнялася поведінкою. Ніхто не міг передбачити чи запобігти… Відомо, що перед тим читала жахливу книгу «50 днів до мого самогубства». Ігри, на зразок «Синього кита» порівняно з тією книгою — забавки… Слідство визначить, чи пов’язана її смерть із впливом соцмереж.

Правоохоронці нині вивчають обставини, що підштовхнули школярку до незворотного. Що ж могло стати причиною трагедії?

— Дівчинка не була підписана на жодну з небезпечних ігор, як, скажімо, «Синій кит» чи «Перебіжи дорогу», але літо в неї почалося з депресивного настрою, це видно з її сторінки в Інстаграмі, — повідомив начальник відділу ювенальної превенції управління превентивної діяльності ГУНП в Тернопільській області Петро Тихович. — Власне тоді вона прочитала в інтернеті книгу «50 днів до мого самогубства», це, вочевидь, вплинуло на неї. Але основна мотивація — це відсутність спілкування. Батьки були за кордоном, брат теж, дівчинка залишилася з бабусею. У своєму щоденнику вона не раз писала про те, що її ніхто не чує. Дівчинка була активною, відвідувала музичну школу, танці, завжди виступала на свята в школі. У навчальний період була більш зайнята, а на канікулах почала пошуки і натрапила на небезпеку… Мама дбала про все для неї, добре ставилася, але, виявляється, цього замало. Їй потрібне було спілкування. Якби дівчинка розповіла мамі про свої хвилювання, можливо, цього не сталося б. Перед тим у неї не було ні з ким конфліктів, просто — пошуки. Почала писати гнітючі пости в соцмережі, все те темне затягувало її… Ми перевіряли також версію про можливе нерозділене кохання, але це не підтвердилося. Вона листувалася з одним юнаком, але негативу в їхньому спілкуванні не було.

14 років — перехідний вік, коли дитині надзвичайно потрібні підтримка, спілкування, і якщо вона не отримує цього від рідних, то шукає на вулиці, в соціальних мережах, але рідко коли знаходить там правильні та позитивні установки про те, що життя — це найвища цінність, що якщо ти помилився чи якщо тобі щось не вдалося, то на цьому світ не закінчується. Що дорослі теж помиляються, опиняються в складних ситуаціях, але глянуть наступного дня на проблему під іншим кутом і вирішують її або просять допомоги.

Буває й таке, що батьки поруч із дитиною, але майже не спілкуються з нею. Одягнуть, нагодують, але не цікавляться, що вона переживає, що думає.