Успіння Пресвятої Богородиці – свято, яке Православна Церква вшановує щороку 28 серпня. Цього дня ми згадуємо перехід із землі на Небеса Діви Марії.
Після Вознесіння Ісуса Христа на Небо, Богородицею, згідно волі Спасителя, опікувався наймолодший із апостолів – Іоан Богослов (Ін.19:26). Коли ж цар Ірод почав нові гоніння на християн, вони змушені були рятуватися в Ефесі, де був будинок родини Євангелиста Іоана. Там, в пості та молитві, Вона проживала свої дні, бажаючи швидше зустрітися зі своїм Сином у Божому Царстві. Якось, під час звершення щоденної молитви, Пресвятій Богородиці з’явився архангел Гавриїл, який провістив, що за три дні закінчиться Її земна подорож і Господь хоче взяти Пресвяту Діву до Себе.
Перегляньте також:
- YAKTAK виступить у Тернополі з додатковим концертом
- У Тернополі презентували документальний фільм: “1000 днів війни. Тернопільщина”
Існує передання, що перед Успіням Діва Марія захотіла побачити всіх Апостолів, які на той час розійшлися по всій землі проповідуючи Євангеліє. Дивним чином Господь зібрав їх усіх біля смертного ложа Богородиці. І тоді, Сам Спаситель в оточенні ангельських чинів, зійшов на землю, щоб взяти Душу Своєї Матері.
Ким для нас, православних християн, є Пресвята Борогодиця? Відповідь Церкви на це питання чуємо кожного разу на ектеніях, де в одному з виголосів священик молиться до Неї, називаючи «Пресвятою, Пречистою, Преблагословенною славною Владичицею нашою Богродицею і Приснодівою Марією».
Третій Вселенський Собор, який відбувся в Ефесі 341 року, визначив шанувати Діву Марію – Богородицею. Ми шануємо її перш за все тому, що Вона – Божа Мати. Саме таким способом наша пошана Марії не перевищує пошани Її Божественного Сина та Спасителя. Якби ми шанували Богородицю так, як ми шануємо тепер, без уваги на Богоматериство, то стали б єретиками, приписуючи людині Божественні властивості, які вона б повинна була мати по природі, чим зробили б її четвертою особою (іпостассю) Пресвятої Тройці. А так, лише через шанування Богоматериства ми в повній мірі віддаємо честь тій Діві, яка народила Бога по плоті.
Пречистою ми називаємо Її тому, що за життя Їй був чужим, далеким будь-який особистий гріх чи пристрасть. Так, Вона успадкувала первородний гріх Адама, і тому, як і всяка людина потребувала Спасителя. Але власних гріхів Вона не мала. Саме тому Вона єдина в людській історії сподобилася бути Матір’ю Самого Бога.
Із усіх Божих творінь саме Вона – найкращий взірець максимально відданого служіння Богу. Богослови називають цю відданість синергією – співпрацею Бога та людини заради її спасіння. Так ось, Богородиця найкращий приклад такої синергії- співпраці волі людини та Божого задуму щодо неї. Під час події Благовіщення Вона відповіла на Божий заклик своєю згодою, чим стала не пасивною учасницею справи спасіння – я однією з ключових осіб найважливіших подій за час існування всесвіту. Така близькість до Бога наділили Богородицю ще одним визначенням – Пресвята (по грецьки – Панагія). Православна Церква навчає, що: «Смерть через Єву, а життя через Марію».
У чому ж сенс нинішнього свята? Яке його догматичне значення та в чому його урок для всіх нас?
Усі члени Православної Церкви вірять у те, що Богородиця зазнала тимчасової фізичної смерті, але її воскресіння сталося ще до часу всезагального воскресіння. Після Успіння Її тіло було взяте на Небеса, а гробницю знайдено порожньою. Вона минула звичний людям стан смерті та суду (чи митарств, як ми це називаємо), але одразу була взята Своїм Сином у Царство майбутнього віку. Це сталося так не в силу заслуг Її Божественного Сина, тому, що Вона сама явила на землі ідеал людського життя. Згодом, усі віруючі члени Церкви сподіваються розділити ту славу, в якій перебуває нині Пресвята Богородиця.
Дорогі браття та сестри. Так само, як про кожну справу варто говорити дивлячись на її кінець, так і про наше з вами життя треба зробити висновки за тим, як ми його звершимо. Це один із найважливіших уроків, які маємо взяти з цього святкування. Воно показує, що життя Пресвятої Богородиці було святим і непорочним, тому й закінчення Її земного шляху відбулося особливим чином. Вона не померла, як умираємо всі ми – люди грішні та багато пристрасні. Вона заснула тихим і мирним сном – перейшовши від одного життя до іншого. Про це нам нагадує чудовий тропар нинішнього свята.
Християнство це не просто одне з моральних вчень чи чудових віронавчальних теорій. Християнство – це є життя людини в усій його повноті. Бути християнином – означає бути повноцінною людиною, такою, якою її задумав Творець. Пресвята Богородиця та Її Син не просто розповіли нам, у чому полягає життєвий подвиг віруючої людини. Вони ясно явили нам цей подвиг усім своїм святим та пресвятим життям. Тому, перше, що ми маємо взяти за науку цього – прагнення максимально реалізувати в своєму житті Божу волю. Так, як це зробила Діва Марія.
А друге, не менш важливе, також треба пам’ятати. Іноді на шляху до спасіння, нам будуть приходити помисли (гріховні думки) та спокуси порівнювати себе з іншими людьми. В таких думках ми неминуче будемо виставляти себе кращими та праведнішими за інших. Тому, слід нагадати кожному, що навіть якщо це й дійсно було б правдою (що насправді зовсім не так), нинішнє свято вчить нас порівнювати себе не з гіршими, але з кращими. Немає ніякої заслуги в тому, щоб визнати себе більшим праведником, як відомі злочинці. Натомість, порівнювати себе багато чесніше з праведниками, святими та непорочними людьми, серед яких першою є Сама Пресвята Богородиця.
Не наша справа судити інших, як вони живуть та спасаються. «Ти хто такий, що судиш чужого раба? Він для пана свого стоїть або падає; але він устоїть, бо має Бог силу поставити його» (Рим.14:4). Дуже часто люди, під впливом різноманітних зовнішніх обставин чи Божого промислу, можуть виправитися та стати святими, а можуть і навпаки – через гріхи та пристрасті зі святих стати першими грішниками. Пам’ятаймо, що першим до раю увійшов розбійник, а до пекла – апостол.
Величезний гріх передчасно судити людину. Крім того, що ніхто з нас не знає про те, що відбувається в чужому серці, кожного разу оцінюючи когось ми приписуємо собі Божественні риси. Ми крадемо в Бога його повноваження єдиного Судді та винагороджувача. Пригадаймо, що першим захотів богом бути диявол. А по-друге, люди дійсно здатні каятися. В кожного з нас є можливість змінити життя настільки, щоб разом із апостолом Павлом без лукавства сказати, що «вже не я живу, а живе в мені Христос» (Гал.2:20).
Звичайно, це складно. Але це не є неможливим. Бог не може вимагати від людей те, чого вони зробити не в силах. Навпаки! Вся історія Церкви це красномовне свідчення того, що людина, яка має бажання служити Богу, зможе працею та милістю Господньою піднестися з пекельних глибин до самого Неба.
То ж, будемо молитися, щоб Христос та Пречиста Діва Марія вели нас по дорозі праведності, допомагаючи нам бачити тільки свої власні провини, та не осуджувати своїх ближніх. А смиренням, цнотливістю та покорою, які були в Пречистої Богоматері, ми спасали й свої душі.
У день, коли Апостоли знайшли пустий гріб Богородиці, до них з’явилася Сама Пречиста Діва Марія кажучи: «Радійте! Я з вами по всі дні!». Приймаємо це, віримо в це, та разом із усіма вірними проголошуємо: Пресвята Богородице, Спаси нас! Амінь.
