З колекцією авторських полотен із Полтави до Тернополя завітав самобутній художник Вартан Маркар’ян. Відкриття вернісажу відбулося напередодні вихідних в арт-світлиці Бункермузу.
Назва виставки інтригуюча: «Пробираючись тільки пошепки». Вартан наймолодший член Національної спілки художників України (2015). Спостерігаючи за його активною діяльністю, розумієш – згаданий автор не зупиняється на досягнутому. Він постійно у творчому пошуку.
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
– У своїх роботах я досліджую людину в міському промисловому середовищі – її стани, відчуття, самоідентифікацію, – каже митець. – Єдиний спосіб подолати перешкоди життя — відчути себе героєм казки та пройти через випробовування відповідальності та ув’язнення… Людина повинна повною мірою жити всіма амбівалентними почуттями, перетинати перешкоди й під кінець досягти щасливого звершення, ініціації.
Запропоновані Вартаном картини швидко переглянути не всім до снаги. Вони – це особливий внутрішній стан художника – пензляра. На десяти полотнах зображений ліс. Так можна трактувати, коли переглядати представлений творчий доробок поспіхом. Кожне полотно, насправді, це проявлений внутрішній стан того, хто його творив – вивершував. Скрізь переважають темні барви, але на багатьох картинах бодай мізерний, але присутній натяк на світло. Так би мовити – світло вкінці тунелю. Світло – це завжди надія, це порух душі, це дія, це позитив. Вражають розміри рамок – вони незвичні і великі, мабуть, така і душа у Вартана: щира і простора, «позарамкова» та експериментальна. Зрештою, це можливість більше попрацювати з уявою через барви.
«Роботи Вартана Маркар’яна – тонкі для сприйняття, але їхня тонкість розрахована на підготовленого глядача, який сприймає специфічну естетику сучасного мистецтва – естетику від противного, – каже мистецтвознавець Вікторія Бурлака. – Важливо не що зображено, але як, значима не зовнішня красивість, а внутрішня значимість». Думка цікава, спонукає до роздумів. Втім, скільки людей, стільки й міркувань. Головне, що сучасне українське мистецтво продовжує розвиватися і рухатися. От тільки у яких напрямках, адже їх, направду, чимало.
У молодого полтавського художника власне бачення світу, власна візуальна мова, адже сучасне середовище доволі агресивне і тому важливо, що він нікого не копіює. Працює у постіндустріальному стилі, про що можна судити з чималої кількості попередніх персональних виставок вже тільки за назвами («Ідентифікація міста». «Дим ч.2», «Білим по білому» тощо).
Але це його особистий шлях, шлях творчої трансформації, мистецтво допомагає йому його долати. Тож цитуючи пензляра Люсьєна Дульфана, який каже, що художник має ставитися до мистецтва як плавець, який щодня підходить до прірви і летить ластівкою і не повинен боятися, бо він і є ластівка, – не можу не погодитися. Бо саме таким і є Вартан Маркар’ян – ластівкою у світі сучасного українського АРТу.
Фото: Валентина Семеняк
