Соціальний магазин «Одежина» на вулиці 15 Квітня дуже легко знайти. Біля дверей – великі контейнери для одягу. У невеликому приміщенні – акуратно розміщені стелажі з одягом – все посортоване. Окремо дитячі речі, жіночі та чоловічі. Взуття поскладене у ящиках, – пише Доба.
Сьогодні перший день роботи магазину, а люди приходять від ранку.
Перегляньте також:
- Підприємці з Тернопільщини підозрюються у переправі чоловіків закордон
- Друге місце в Україні: ТНПУ лідирує за працевлаштуванням
– Ви знаєте, яка сьогодні одежа дорога? Дуже дорого! Особливо якщо прийти на ринку купити. А тут безкоштовно і гарна одежа, – каже тернополянка Анна Сивак.
Марія Городицька приїхала з району. Про одежину знає давно, а про те, що магазин знову запрацював дізналася з соціальної мережі. Сьогодні прийшла щось підібрати з одягу для дітей, у неї їх троє.
– І вдягнути дітей, і якісь ліки. Просто-напросто не вистачає, але елементарно хоч щось, – каже відвідувачка соціального магазину «Одежина» Марія Городицька.
Волонтерський проект «Одежина» запрацював у грудні 2017 року. Його заснувала переселенка з Луганська Яна Шкуратова разом з друзями та волонтерами.
Жінка з власного досвіду знає, що таке потреба у звичайних побутових речах. Однак, згодом «Одежину» закрили, бо не було приміщення. Але завдяки старанням волонтерів і міській раді – соціальний магазин запрацював знову.
– За цей час нам вдалося роздати майже 30 тон речей. До нас звернулося більше 3 тисячі сімей. Кожному ми допомогли чим змогли, – каже радниця з питань внутрішньо переміщених осіб Тернопільської області Яна Шкуратова. – Надаємо допомогу усім соціально вразливим верствам населення.
Найчастіші відвідувачі «Одежини» – пенсіонери та багатодітні сім’ї. Валентина Холопова сьогодні прийшла не за одягом, а щоб віддати свій, може комусь згодиться.
– Я привезла сьогодні чоловікові і свої речі, вони на мене вже малі. Від дітей приношу одяг. Ще планую книжки. В мене вони стоять, а може комусь знадобляться, – каже тернополянка Валентина Холопова.
Соціальний магазин «Одежина» працює щодня. Тут дуже потребують робочих рук і допомоги волонтерів.
Оскільки зарплатні тут не платять – усе на ентузіазмі. Єдина проблема – чим платити за комуналку.
