Мовний дивосвіт українського простору не перестає дивувати: він багатобарвний і неповторний. Остаточно це зрозуміла, коли взяла до рук нову поетичну книгу нашого краянина, члена Української Асоціації письменників Богдана Манюка – «Карпатські бранзолєти». Книга вийшла друком у видавництві «Золота Пектораль» (Володимир Погорецький). Це новий здобуток із письменницької тайстри майстра.
Зізнаюсь чесно, читати бралась кілька разів, але щоразу спіткалась об цеглинки-перлинки гуцульських слів і… відкладала читання до наступного разу. Якраз це заважало зосередитись на текстах. На щастя, автор не полінувався розмістити вкінці видання своєрідний тлумачний словничок з посиланням на кожний згаданий твір. Можливо для читачів Західної України той тлумач не знадобиться, хоча… це з якого боку на це питання подивитись. Маю на увазі сучасне покоління молоді – їм читати такі тексти, мені, здається, буде не просто. Втім, це мої суб’єктивні зауваги. Перед автором – знімаю… капелюшок: написане ним – Сізіфова праця.
Перегляньте також:
- Підприємці з Тернопільщини підозрюються у переправі чоловіків закордон
- Друге місце в Україні: ТНПУ лідирує за працевлаштуванням
«Цидулка літа», «Не розказане літо лелекою», «Гарячі зблиски кріса», «Покотилась писанка», «Музиці тісно!», «Войовничі очища на кручі», «Сріблясті скрепіття», драматична поема «Роздвоєне серце» – це розділи згаданої книги. Зовсім іншої думки про використання гуцульських діалектизмів, відомий письменник і літературознавець Ігор Фарина: «Таємничість? Так! Та саме вона і приваблює… Отже, з цієї точки зору, оцінюючи імя, можна сказати, що автор зробив нетривіальний хід, внісши на обкладинку діалектизм, котрий знає невеликий сегмент людності… «Карпатські бранзолєти» – поетизація внутрішнього світу, вірувань і побуту у гуцулів, лемків та бойків у сучасному та проминулому вимірах. А це є рідкістю для вітчизняної літератури нинішнього ґатунку». Тож не буду зайвий раз «джвендіти», аби, зрештою, не мати «дочинєня» (неприємний клопіт) з… автором.
До слова. Ось як відгукується про книгу Ірина Кримська на Інтернет- сайті «Поетичних майстерень» : «Який подарунок читачеві! Зачарована… Так все гарнюньо й випещено притулене одне до одного в цій поезії – діалект є ремікс мови! У мене ця поезія викликала шквал емоцій і подарувала хуру вражень!». Олена Балера: «По стилістиці вірші нагадують щось середнє між язичницьким закляттям і народною піснею…». Галина Михайлик: «Зачарував – замольфарив, Богдане! А особливо це: «Мінорно рухне ліс коло поточини, і навіть Бог, раптово тут заскочений, здивовано зведе брову нараз, коли ватага, дуб униз волочачи, потягне за собою світ і час» – два останні рядки – !!!!!! … все більше впевнююся, що казкові сюжети і образи – то не вимисли, а закодовані послання з глибини віків. Особливо все, що стосується «магії» Слова… Ось і зараз – наче перенеслася на якусь хвилю у глиб Карпат, у глиб сторіч…». Юрій Лазірко: «Цікавезна добірка, колоритна – відчувається карпатський дух».
