Діана Гоголь вирішила спробувати свої сили і втілити давню мрію побачити якомога більше світу. Для цього пішла працювати на круїзному лайнері. Зараз дівчина приїхала в Тернопіль у коротку відпустку, після чого знову повертається на борт. Читачам сайту “Галас” Діана розповіла про переваги й недоліки свого вибору роботи на лайнері.
– Чи легко було наважитися на роботу на круїзному лайнері? Які були вимоги до претендентів?
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
– Я себе не переконувала і не наважувалась. Насправді, це було дуже спонтанне рішення, одне із тих, яке приходить десь на півшляху із роботи додому, в момент, коли розумієш, що або ти починаєш втілювати свою мрію в реальність зараз, або ніколи.
Вимог було не так багато: розмовна англійська мова й досвід роботи в барі. Для мене було дуже складно, тому що моя англійська була на рівні: «Ланден із зе капітал оф Грейт Брітан». Але якимось дивним чином і нереальними зусиллями мені таки вдалось потрапити на круїзний лайнер.
– Пам’ятаєш свої перші відчуття, коли ти стояла на борту величезного лайнера?
– Я вже і до того бачила круїзні лайнери, коли мандрувала Італією минулого року. Тому для мене це не було чимось новим. Але відчуття були дивні, тому що я не знала, що мене чекає в цьому моєму новому домі на наступні 8 місяців.
– У чому полягала твоя робота? Яким був твій перший день на кораблі?
– Я працюю офіціанткою в барі, тобто приймаю замовлення і розношу їх. Насправді, це один із найлегших варіантів роботи на лайнері. Перший день я пам’ятаю добре, але таке враження, що це все відбувалося не зі мною. Я не розуміла, що від мене хочуть, ще в перший день корабель трошки хитало, то я ще й почувалася не дуже добре. Але мені пощастило, що один із супервайзорів розмовляв російською і все мені пояснив.
– Переваги/недоліки. Що вдавалося найважче?
– Переваг багато, я б сказала, їх більше, ніж недоліків. Для початку, знаходишся в англомовному середовищі, тобто неймовірно швидкими темпами вивчаєш англійську. Потім – ти спілкуєшся з людьми практично зі всього світу, тобто вже маєш якісь інтернаціональні знайомства, а з часом навіть дружбу. Так само ти бачиш культурні особливості інших народів, що вже й так дуже цікаво. Ти подорожуєш. І це напевне найголовніша перевага. Плюс – ти заробляєш непогані гроші, а також не платиш за проживання, комуналку, харчування і тому подібні речі. З мінусів – тільки 10-ти годинний робочий день, вісім місяців, без жодного вихідного. Найважче – це розуміти акценти ірландців і шотландців, ну, і як я сказала вже – працювати 8 місяців без вихідних.
– Хто зазвичай відпочивав на твоєму лайнері? Чи зустрічалися українці?
– Компанія в якій я працюю британська. Тому нашими гостями були британці. Одного разу я зустріла жінку з Росії. Вона вийшла заміж за британця. І ще зустріла одного естонця, який приїхав жити в Британію років 15 тому.
– Тепер про подорожі: де вдалося побувати завдяки роботі?
– Подорожі – це найцікавіша частина роботи на круїзному лайнері. За майже вісім місяців на кораблі ми двічі перепливли Атлантичний океан, майже 6 місяців провели на Карибських островах і побували в північній Європі. Загалом я відвідала 25 країн.
– Які країни, міста вразили найбільше? Чим?
– Кожна країна по-своєму особлива. На Карибах я закохалась в острови Бонейра і Курасао. Перший, тому що якимось дивним чином я відчувала себе там, як вдома, в другий – тому що він нагадував Нідерланди. Взагалі, майже всі країни Карибських островів дуже бідні й нерозвинені. Там по факту окрім пляжів нічого немає. В Європі мені дуже сподобався Стокгольм і Копенгаген – це столиці Щвеціі й Данії. Не вважайте мене не патріоткою, але я не тямила себе від щастя в Санкт-Петербурзі, бо саме там я знайшла борщ і сирники, а після шести місяців на кораблі, нічого так не хочеться, як нормально виспатись, борщу і сирників! (сміється – ред.) Також мені сподобалась Англія, не зважаючи на те, що там завжди хмарно й сіро, а в архітектурі переважає готика. Ну, і британці справді знають, як розважатись.
– Чи купуєш щось на пам’ять? Якщо так, то що саме привезла з собою додому?
– На пам`ять купую магніти. Знаю, що це банально, але мені це подобається. Також в деяких країнах купувала і інші сувеніри, такі як календарик, черепашка, ловець снів, браслетик, блокнот і тому подібні речі.
– Траплялися курйози?
– Я не можу жити без курйозів! Був момент, коли пропустила зміну, тому що не перевірила графік, потім мене за таке потужно сварили. А одного разу вернусь на корабель за 5 хв до початку зміни. Ох, я і бігла тоді! Ну, і найбільший курйоз, який зі мною трапився, коли один із гостей випив занадто багато і почав залицятися. Вже за три хвилини прибігла охорона і забрала його. Наступного дня цього гостя відправили додому.
– Чи не шкодуєш про свій вибір чи плануєш повторити?
– Так, я вже підписала наступний контракт і в середині серпня повертаюсь на борт. І якщо чесно, я думаю, що це буде не останній мій контракт на роботу на круїзному лайнері.
Запитувала Наталія Червак
